Адольфо Бйой Касарес “Щоденник війни зі свиньми”

За останні два тижні в мене відбувся якийсь читацький марафон. Так сталось, що прочитав чотири книги, три антиутопії і один сюрреалістичний роман. Деякі читались важко, деякі надзвичайно легко і плавно.


“Щоденник війни зі свинями” я впорав за один день, приблизно п’ять годин.
В мене таке трапляється вельми рідко, я люблю переспати з сюжетом, книгою, розтягнути на кілька днів, щоб проаналізувати сюжет і всі аспекти твору. Але з цим романом так не вийшло.

Пов’язане зображення


Він просто не дозволив відірватись від себе ні на обід, ні на розмови по телефону.
Я дуже люблю Франца Кафку, антиутопії і Борхеса. Касареса я теж люблю, хоча з його робіт читав лише “Загадки для дона Ісидро Пароді” – роман написаний у співавторстві з Борхесом і кілька без перебільшень божественних оповідань з маленької симпатично книжечки “Теневая сторона”.

Bioy Casares in 1968


“Щоденник війни зі свиньми” – це антиутопія, яку б написав Кафка. До цього я не стрічав нічого подібного, тут нема акцентуалізації на тотальних всепожираючих процесах і віяннях, як наприклад в творах Орвела чи Хакслі, тут є глибока проблема людини і старіння і пронизливе відчуття приреченості і лиха,що насувається.
Старіння – це основна тема роману і, здавалося б, читати історію де головний герой це чоловік, котрий завис між світом старих і молодих не дуже цікаво, коли тобі 25, але актуальність і майстерність подання спростовують цю думку.
В книзі є цікаве судження, де молодики, котрі вбивають старих, раптово бачать у них самих себе і скоєне стає для них формою самогубства. Це спроба людини забути, заховати від себе немічність і неминучу погибель, спроба яка зазнала краху.
Важливою темою є відносини сина і батька, а також пристрасть, котра все ще живе в старому тілі. Людям завжди хочеться любити і милуватись красою, навіть,якщо вік намагається закрити цю красу більмом катаракти.
Я чекав на цей роман ще з моменту анонсу, напосідав на книгарні і відразу ж купив. Але потім він залежався на полиці і його якось затінили Вайнонен, Хакслі, Сенсаль. 
Про те, як виявилось роман не відпустив мене до кінця, він і зараз змусив мене написати цей відгук, щойно після прочитання. 
Це дуже сильна книга і її безперечно варто прочитати.
Що лишається? Дякувати Видавництво Старого Лева за цей шедевр і чекати на переклад ще однієї книги Касареса – “Винахід Мореля”. Я вже ледве стримуюсь, щоб не купити російський переклад і пізнати ще один світ Бйоя.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s