Є от такі автори як Пелевін, Воннеґут, Дік або ж Моррісон. Вони час до часу розвивають у своїх творах тему так званої Вселенської Змови.
Робиться це з різних причин, часом, що б акцентуалізувати і додати різкості певній проблемі, як то Суспільство Споживання чи Абсолютна Відсутність Анонімності.В інтернетових тенетах гуляють відео і статті, кількість яких щодень збільшується, тут і рептилоїди і Протоколи Сіонських Мудреців та й Іллюмінати теж. Люди впадають в психози, відбуваються акції протесту супроти штрих-кодів, вакцинування і переливання крові.
Комікс Сабріна, загалом розкриває проблему правди і брехні, а також показує що справді, коли люди збираються разом в групу більше десяти чоловік, вони просто стають стадом.
Намальований в дуже простій манері, він спочатку відштовхує, проте далі, розумієш наскільки така подача виправдана. Дуже вдалим є підбір панелей , це дозволяє деталізовано проілюструвати зміну дня-ночі, настрій персонажа.
В центрі сюжету хлопець в якого зникла дівчина – Сабріна, він в депресії і щоб якось поліпшити свій стан переїжджає до друга, котрий працює на воєнному об’єкті.Далі розриваються жахливі подробиці зникнення Сабріни, котрі стрясають соціальну мережу і на голови героїв паде неочікувана лавина прокльонів, звинувачень, співчуття і викриття. Ситуація майже доводить до суїциду кожного з них – хлопця Сабріни, його друга, сестру Сабріни і її подругу. З темряви кожен вибереться (або не вибереться) по своєму, тут і проблеми в сім’ї і пошуки власного місця в світі і несправжні друзі і боротьба за кар’єру, котра інколи надто дорого коштує.І ще, якщо ви в не найкращому настрої, читати цей комікс не варто, він дуже депресивний і може увігнати вас в таку пучину тенебри, де не тільки голосу не чути, ба навіть світло здається посірілим перламутровим відблиском в акулячому оці відчаю.
P.S. Між іншим, це перший в історії комікс, номінований на Букер (що теж вже багато що означає).
