Одного разу написавши відгук на якусь книгу чи фільм, я ніколи більше не переписую його знову. Справа в тому, що саме в момент написання враження ще достатньо свіжі і неторкані, тому й об’єктивніші. Але ось я знову вертаюсь до “Чорного Молота”, чи міг я думати, пишучи ще першу рецензію, що “Чорний Молот” вийде в Україні? Звісно ні. Але ось він в моїх руках і ось друга рецензія, на цей раз на перший том від видавництва Vovkulaka.
Взагалі, Вокулака мене приємно дивує – шикарний дебют “Серед овець”, все ще найкращим вітчизняним мальописом(вгадайте, то написав перший огляд на нього?)), далі перший том шедеврального бісівського дітища Майка Міньйоли, потім “Чорний Молот” і ще один вельми багатообіцяючий анонс – “Ліга видатних джентльменів” Алана Нашого Мура.
Не знаю як у вас, але в мене часто виникає відчуття певної незграбності, коли вже прочитавши оригінал, читаєш переклад, як не дивно , але з Молотом цього не відбулось. Якість видання, в купі з перекладом і роботою дизайнера дають чудовий результат. Кольори грають не гірше ніж в англомовних виданнях, сторінки неймовірно приємно хрустять, запах фарби занадто божественний щоб передати його словами (Небо і Земля в порівнянні з смердючими коміксами Комільфо).
Оскільки про сюжет я все розповів в попередній рецензії, на яку буде посилання внизу, то тут хочу зупинитись на нашому виданні, ньюансах перекладу, а також цікавих певних таємницях коміксу.
Давайте побалакаємо про формат і краще про нього можна розповісти на прикладі зображень, знизу я зрівняв розміри Чорного Молота з іншими книгами.
Тверда обкладинка це завжди краще ніж м’яка, комікси в м’якій обкладинці, котрі останнім часом стали популярними в нас, годяться на два-три прочитання, а потім просто розлазяться в руках, вже краще збирати серії в синґлах, тому тверда обкладинка це єдино можливий розумний вибір для такої книги. Присутнє вибіркове лакування, що теж додає їй ціни,тішить якісне зшивання – розвороти не з’їдено, весь малюнок збережено. Фарби якісні, тут нічого додати.
Про переклад. Якщо чесно, я був приємно здивований, адже в коміксі дуже багато складних імен і гри слів, котрі перекласти не втрачаючи зміст дуже важко, а то й неможливо. Наприклад TLK-E WLK-E (“Talky-Walky”), що по суті є сленговою назвою рації де два слова змінені місцями, її тут називають Торохтуха, що досить цікаво , бо відразу відкриває стать робота, котра в перших випусках зовсім не зрозуміла в міру особливостей англійської мови.
Загалом переклад смачний і живий, хоча є деякі нюанси про які нижче.
Олена Лісевич отримує великий плюс за :
- Варбульця і Варбі – гарне рішення
- Шушвалка
- Учорнілу природу
- Хроно-цуца
Мінус за:
- “таємницю походження” , бо походження це більше про родовід і так далі, в даному випадку краще підійде “становлення”, адже й канонічне слово оріджин, котре ми використовуємо для розвиток героя і початок його шляху все ж характеризує становлення, а не походження.
- Тремтіння, слово “Трепет” тут підійде більше, бо має в собі менше фізіологічності і більше пафосності, чого й треба в ретро-обкладинці.
- Мій синок, а чому не синочок, так же ж трагічніше?
Ейбрегем Бам, неоднозначний переклад, з одного боку зберігається милозвучне скорочення “Ейб” (привіт Ейб Сейпіен), але втрачається милозвучність власне імені, бо в оригіналі маємо Ейбрегем Слем, а в нас Ейбрегем Бам. Як альтернативу можна було спробувати Авраам Бам – і так, така біблійність повністю виправдана, адже в додаткових матеріалах в досьє читаємо, що повне його ім’я Ейбрегем Єзекіль Бам, а скорочено його можна звати Авр, погоджуюсь, що гірше ніж Ейб, але як бачимо, тут палиця з двома кінцями.
Все решта – на висоті, в перекладі, як каже Нора Галь “Є душа”.
Про додаткові матеріали – це шикарно, особливо дизайн персонажів, а також післямова від Леміра. Варто згадати що для й для Ормстрона ця серія була складною, адже він малював Чорного молота, коли відходив від геморагічного інсульту, також дуже зворушила історія Джефа, його творчий шлях і просування кар’єрою.
Підсумовуючи хочу ще трохи сказати про сам тайтл. “Чорний молот” вже обріс спін-офами і потихеньку стає комікс-світом, який досліджувати не менш приємно ані ж велетенський Хеллбойверс чи Сендменверс. Вже й з’явився кросове з Лігою Справедливості та й серіал теж анонсовано. За простотою сюжету першого тому ховається дуже багато цікавих таємниць і посилань, наприклад аналогія з Ейбом і Кепом Америкою для нас береться на ура, а от пасхалка Хатинки жахів і її попередника House of Secrets/Mysteries візьметься далеко не кожним. Також Лемір віртуозно бавиться з наративом, чого ж вартують діалоги Полковника і його переміщення паразоною. Приємну цю річ читати, приємно нюхати, приємно мати на полиці.
Я з нетерпінням чекаю другого тому, від Вовкулак прошу тільки триматись в цьому ж темпі і далі дивувати нас такими потрібними і цікавими тайтлами.
Хочу подякувати пану Мішенову за наданий примірник і обіцяю відповсіти цим же. Зустрінемось в огляді “Ліги Видатних Джентльменів”, хорошого вам читання!
Посилання на попередній огляд, де знайдете більше інформації про сюжет коміксу :
Придбати комікс можна тут: https://www.ideo-grafika.com/product/black-hammer-ua-01/
