Містерія (The Mystery Play)

 

Сценарист: Ґрант Моррісон 
Художник: Джон Джей Мат 
видавництво: DC/Vertigo 
Рік видання: 1994 

В кожному жанрі мистецтва існують такі творіння, котрі стоять осторонь від інших. 
Яскравий приклад – фільми Лінча, Лінклейтера, Трієра в кінематографі, чи твори таких авторів як Семюель Беккет і Хуліо Кортасар в літературі. 

Основна характерна риса цих творів, це те що вони не є конкретними і прямолінійними, тому й не розуміються багатьма. 

Сучасні глядачі і читачі виросли , сприймаючи і переглядаючи прямолінійні і зрозумілі всім картини. 
Наприклад – Жив-був собі такий-то чоловік і закохався він в таку-то жінку, але потім сталось якесь горе, котре він переміг, чи не переміг і маємо фінал – позитивний, або негативний. 

Цю просту схему, чи шаблон можна застосувати до всього – кінотеатри просто кишать готовими історіями і все, що треба від глядача це просто сісти і сприйняти вже пережовану і гарно присмачену спецефектами кашку. 

Говорити про задіяння людського, мислення, аналізу і критики не приходиться взагалі, бо перед нами конкретні речі, які сприймаються однозначно всіма. 

Але є творіння з іншої царини – вони не дають відповідей, вони не годують нас дешевим сюжетом, їх ціль якраз протилежна- змусити нас задавати собі питання і вирішувати їх самостійно, спираючись на досвід прочитаного, переглянутого, прожитого. 
Ці твори апелюють до підсвідомого, до якихось прихованих почуттів і емоцій. 

Саме таким твором і є ”Містерія” Ґранта Моррісона і Джона Джея Мата. 

Багатозначність і цікавість твору відкривається нам з самого початку – ми стаємо глядачами дивного дійства- містерії , свого роду п’єси в якій зображуюється релігійний сюжет. 

Ось що говорить нам про це поняття Вікіпедія: 
Місте́рія (грец. musterion — таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) — західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. 
В основу містерії різдвяної та великодньої покладено біблійні сюжети. Виникнувши у 13 ст., вона поширилась у 14-15 ст. в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах, Франції у вигляді масових видовищ. 

В цій Містерії є кілька героїв : Бог, Сатана, Люцифер, Адам і Єва. 
Вона починається з розмови Диявола і Бога. Під час якої Бог проганяє Сатану в Пекло. 

Цікаво те, що ведеться вона староанглійською з її характерними і милозвучними особливостями і всі звертання римуються. 

Такий поетичний початок твору переводить погляд зі сцени на глядачів, нам розповідають, що події відбуваються в Англійському містечку , де за сприяння мера і духовенства вирішили відродити старовинну традицію містерій і зараз відбувається перша з них. 

Раптом наш погляд переводять на сцену на ній ми бачимо біле непорушне тіло. 
Це Творець, Бог і він вбитий ! Тіло актора, старого лікаря з сивою головою лежить мертве з раною у грудях. 

На сцені з’являється новий герой – детектив Карпентер, саме він має розкрити вбивство Бога, та ще й розібратися в самому собі, адже не пам’ятає багато подій зі свого власного життя. 

Проводячи розслідування він говорить з різними жителями міста – журналісткою місцевої газети, мером, преподобним настоятелем церкви, актором, котрий грав Сатану. 

Про майстерність художника говорити не приходиться. Просто погляньте на його колосальну роботу. Кожна панель це без перебільшень самостійне творіння зі своєю історією, настроєм і загадкою. 
Так з загадкою, а їх на 86 сторінках вас чекає дуже багато і не всі вдасться розгадати. 

Кольорова гама, деталізація і перспективи в багато чому нагадують роботи одного з кращих художників-реалістів Ендрю Ваєта, тіні і демонічні образи це безперечно вплив Франциско Ґойї . 
Для шанувальників коміксів цей стиль буде чимось середнім між Россом і Сінкевичем .

І спираючись на свій досвід в прочитанні графічних романів, а також досвід мистецтвознавця, я можу твердо сказати, що саме цей твір може привернути увагу багатьох серйозних, бородатих і критичних дядьків до жанру графічного роману. 

Трохи дивно, але саме перед прочитанням цього роману, я переглянув стрічку Терренса Маліка ”Дерево Життя” – котра також апелює до підсвідомих переживань, аналізу і самоаналізу. 
Лакрімоза з цього фільму чудово підійде для звукового оформлення рецензії про ”Містерію”. 

Отже, що таке цей дивний і глибокий твір? 
Для когось це філософський твір про релігію і атеїзм, про тлінність плоті і минущість всього, хтось знайде безперечну паралель з фільмом ”Острів проклятих”, хтось похвалить візуальну частину і переглядатиме панелі годинами, а хтось … хтось просто вийде з залу, як це зробили сотні глядачів на показі ”Дерева Життя”. 

Просто знайте, що тут не буде пережованого ментального фастфуду, не буде спрощеної конкретики і однозначності, але якщо ви готові сприйняти щось нове, тоді запрошую вас на Містерію!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s