Сценарій – Alan Moore
Арт – Garry Leach, Alan Davis, Chuck Beckum, Rick Weitch, John Totleban
Я б не взявся за читання цього коміксу, якби не чудова стаття сайту Комікстрейд, автора під нікнеймом Оріон. Стаття це величезний лонгрід про життя і творчість англійського автора Алана Мура.
Там же і йшлося про першу революційну роботу Мура – комікс Міраклмен. Це переосмислення образу героя коміксів золотої доби. Так сталось, що в дитячі роки Алан читав історії про Марвелмена і його команду , то були класичні стріпи в стилі Супермена, Шазама і багатьох інших суперменоподібних героїв.
Згодом, вже в зрілому віці в Мура залишилась приємна ностальгія за тими часами і він вирішив відродити історію, але з дитячих стріпів перетворити у власну Велику Сагу, не побоюсь цього слова Бібілію.
Мур не заперечив історій, котрі відбувались в п’ятдесяті, а показав їх з іншої сторони. Тільки уявіть собі – “Міраклмен” Алана це мікс з Ніцше, грецької міфології, антиутопії (чи краще сказати утопії?) і наукової фантастики.
На той час, такий комікс був чимось абсолютно новим в жанрі. В ньому було багато жорстокості, вражаючих візуальних рішень, а також неймовірна поетична подача.
Якщо ви вже маєте досвід читання коміксів, то вас просто приголомшить величезна друкована частина, “Много буков” – пищатиме ваш ненатренований розум, але це триватиме не довго. Варто тільки почати читати вголос і каскади мурашок гарантовано. Мова Мура вражаюче поетична. Деякі місця хочеться перечитувати знову і знову, тому важко сказати, що в “Міраклмені” сильніше – арт, чи сценарій.
Стосовно малюнка теж варто зауважити певні ньюанси. В серії було дуже багато художників, але кожен вдало зобразив героя і сюжет, Алан Мур відомий своїми ультра-деталізованими розкадровками і скриптами, тому йому напевно було важко вгодити. Інколи погляд аж втомлюється від різних рекурсій, архітектурних викрутасів і пластичної еквілібристики.
Апогей коміксу це останні номери, котрі ілюстрував Джон Тотлбен. На скільки ж красиво він передав танець Міраклмена, циклопічні масштаби його Олімпу і безмежні простори сюрреалістичних садів.
Також в коміксі багато шок-контенту. Наприклад сцена народження дитини, котра подана абсолютно без ніякої цензури. Ця сцена колись викликала шквал позитивних і негативних відгуків в англійському комікс-комюніті. Не обійшлося і без жахливих апокаліптичних катаклізмів, котрі зображені з майже хворобливою деталізацією.
Але кінцівка все ж сподобалась мені найбільше. В ній бого-чоловік зміг створити рай на землі і милується своїм трудом. Але що ж буде далі? Далі серію писав Ніл Ґейман і що ж в нього вийшло я напишу в наступному відгуку.
Висновок. “Міраклмен” Алана Мура це складний, багаторівневий твір, котрий справді здійснив революцію в тодішній індустрії коміксів. Навіть незважаючи на те, що йому більше двадцяти років, він все ще вражає і не втратив свою актуальність. Раджу прочитати цю історію всім фанатам Алана Мура, шанувальникам супергероїки(що б відкрити її нові грані), філософії , а також всім тим, хто бажає здивувати себе чимось дивним і абсолютно незабутнім.
