Підземні ріки течуть (+ бонусна історія)

Євген Лір
Видавництво Жупанського

Я чекав цієї книги ще з моменту релізу. Дуже сподобався переклад Чемберса, тому було цікаво побачити історії самого Євгена. Давайте поглянемо на кожну і проаналізуємо їх.

Атер
Містичний пост-апокаліпсис. Написано найважче і найкострубатіше, склалось враження, що писалось російською. Сцени і діалоги часом дуже ускладнені і ненатуральні, нічого складного в самій історії нема, але через важкий стиль написання читається повільно. Прочитав перше оповідання і подумав, що якщо далі буде так само, то книга не сподобається.Але , Errare humanum est.

Ми
Відчув! Сцена деконструкції людської істоти, мови і життя взагалі, це сильно! Написано значно краще за Атер, хоча по обсягу менше в рази. Це вже більш зрілий твір, признайся Євгене.

Хто на нашій стороні?
Історія про надприродних створінь, котрі переслідують людей. Сподобались натяки на міфологію і Кастанеду. Мовні ігри – це для мене, ще один плюс для твору. Objects in the mirror are closer than they appear.

Де не ходить смерть
Психоделічний вогонь розгорається. Тільки далека мелодія Анджело Бадаламенті дає зрозуміти – може Лір фанат Лінча?

Хижа
О, так ми були праві. Лір – шанувальник Лінча. Вогонь розгорівся і тепер прямує разом з нами. Дерев’яне серце і чорний олень. Картини зліплені з розумів убивць і маніяків. Голос, що шепоче глибоко в тобі. Вартісно.

Крок
Дуже побутово і сухо. Оповідання,яке найбільше вибивається зі збірки. Воно тут просто зайве. Якщо я помиляюсь, хай автор мене виправить.

*
Розповідь про подорож у потойбічний світ. Напевно найсильніша річ з цілої книги. Том Йорк, яблуко з чорним соком, автобус і біла порожнеча. Мені сподобалось все. Я вирішив побачити Бога. Аби Бог нарешті мене забув.

Острів
Розповідь про абсолютно чорний острів який виник сам собою і дитину, котра на нім живе. Що було б якби Маленького принца написав Франц Кафка. Кит жене темряву, темрява поглинає острів, острів витісняє кита.

Бонусне оповідання – Степ
Прочитати його можна безплатно на сайті журналу Стос і без цього оповідання якраз збірка і не буде цілісною. Можна викинути Крок, але не Степ.Сильний зв’язок в Степу і з Островом. Та й саме в цьому оповідання пролунало знаменуюче : Повисла тиша. Я майже фізично чув, як під нашими ногами, під підлогою течуть підземні струмки.

Загалом, якщо ви шукаєте класичного хоррору, то книгу Євгена Ліра не зрозумієте. Тут нема попсового розжовування і конкретизацій, ця книга саме максимально ефемерна і неконкретна. Але якщо ви любите Твін Пікс, хороший джаз і інколи бачите обличчя людини на тілі місяці, то ця річ для вас. Наче малі діти, котрі розглядають у візерунках дерева різних істот і монстрів ви зможете поєднати тонкі нитки між творами і почути як тихо, але впевнено течуть підземні ріки.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s