Стівен Кінг ‘’Про письменство”

За життя в мене було три спроби прочитати цю книгу.

Перша – коли мені було п’ятнадцять років і я свято вірив, що Кінг це найкращий письменник планети Земля. Смартфонів тоді не існувало, українською було перекладено лише жменьку книг Стівена, великий український Кінго-бум був попереду, а я з насолодою слухав і читав всі його книги, котрі міг завантажити на свою стареньку, але все ще притомну Нокіу. Тоді то я дізнався про його легендарну книгу, назва російською якої просто вбивала наповал – Стивен Кинг ‘’Как писать книги’’. Звісно, тоді я не менш свято вірив, що письменники, то обрані люди і я мушу хоча б спробувати прилучитись до цієї легендарної касти. На жаль, книги ніде не знайшов. Чи то вона так жорстоко видалялась з усіх ресурсів, чи то не було притомної електронної версії, але не судилось.

Друга спроба була в період аудіо-буму, коли мені трапилась чудернацька аудіо книга, і як думаєте, що це був за звір? Звісно, Стивен Кинг ‘’Как писать книги’’. Диктором була зовсім невідома мені Лариса Ротних і це вже насторожувало. Аудіокнига виявилась тотальним провалом : погана дикція, невміння прочитати кілька англійських слів, а також натяки на те, що текст має читатись білінгвально відбили в мене снагу слухати її більше 30 хвилин. Я старався, але не пішло.

Вкінці, була остання, третя спроба – пішов у книгарню, побачив книгу, дізнався (раптово), що її оригінальна назва зовсім не Стивен Кинг ‘’Как писать книги’’, а “Про письменство”, чи точніше “Пишучи” (“On writing”) і приваблений чудовим дизайном і (голосом з Воркрафта ‘’Я это предвидел! ‘’) білінгвальними сторіками, миттю купив.

Як бачите, шлях пройдений не маленький і здавалося б, я мав би плекати дуже великі сподівання стосовно книги, але, ні, я чекав більше автобіографії, ніж письменницьких вказівок і порад, що і отримав.

Кінг не навчить вас ‘’Как писать книги’’ , адже на практичні поради припадає десь 20 відсотків книги, але хай мені грець, він зможе змотивувати почати писати. 
Читаючи про важке життя Стівена, його роботу і сім’ю, розумієш, що зараз в нас є в стократ більше можливостей для реалізації . Кінг часом працював в нелюдських умовах в пральнях, де через зневоднення працівникам видавали соляні таблетки. Він мав справу з огидними немитими речами і відходами, нудився в різних школах і частенько заглядав у склянку. Всього цього він не приховує, як і не приховує того, що не зміг би стати тим, ким він є без своєї дружини Табіти, котра завжди і у всьому йому допомагала. А яка ж зворушлива сцена, коли йому прийшов рахунок за його першу надруковану книгу і за ті гроші вони змогли купити ліки для хворої доньки. 
Але, давайте окрім автобігрофічної частини не забудемо й практичної.

Для себе я виділив 13 письменницьких правил Стівена Кінга і ось вони:
1) Багато читати і багато писати. 
2) Писати кожного дня.
3) Не боятись простих слів, в них закладена велика сила. Це вже давно довів геніальний дядько Хем.
4) Уникати канцелярних висловів. Канцелярит : “Його тіло було огріте сонячними променями.” Нормальний текст :” Проміння зігріло його .”
5) Уникати непотрібних слів, а особливо прикметників. Різати їх всіх під горло!)
6) Сформулювати звичку для письма, виділити для цього певне місце, час і нічим більше в цей проміжок не займатись.
7) Писати хороші і реалістичні описи (для цього потрібно відточити пункт 1.) Пряма цитата -‘’кілька вдало вибраних деталей, можуть замінити все інше’’.
8) Писати про те, що добре знаєш, а коли не знаєш, не лінуватись виділити час для досліджень, що б не виглядати некомпетентним телепнем.
9) Розказувати про характер персонажа не прямо, як то “він був пихатий і бундючний”, а опосередковано, шляхом діалогів, дій і деяких деталей зовнішнього вигляду – “Едуард ледь потиснув мою руку, дивлячись кудись вбік, ніби мене й не існувало”.
10) Дбати про реалізм в діалогах, менше уточнень, читачі не такі тупі, як здається на перший погляд.
11) Створити певний мотив, вісь довкола якої рухається сюжет, чи намотується на неї, як веретено. 
12) Завжди ставити собі Великі Запитання . “What’s it all about, Стіві?”. Зробити проблематику книги якомога виразнішою, шляхом малих але численних зерен в тексті. 
13) Мати ‘’ідеального читача’’, для якого й пишеться книга.

Ну і підсумовуючи, вкінці Кінг розповідає про аварію, яка мало не забрала його життя. В цій заключній частині він говорить про силу письма, порівнюючи його з джерелом. А що ж лишається нам? Звісно, пити і напуватись.

P.S. Вкінці є чудовий білінгвальний аналіз уривка з з оповідання ‘’14.08.’’(можливість глянути одним оком в майстерню Кінга), а також два списки книг, котрі згодяться для пункту 1. 
P.S.S. Переклад, зноски і білінгвальність це чудово, як не диво, не зустрів жодної помилки і хибодруку, що фантастично для КСД.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s