Сценарій – Justin Jordan
Художник – Tradd Moore
Колір – Felipse Sobreiro
Видавництво – ”Image”
Рік – 2012
Навіть не пам’ятаю, як натрапив на цей вибуховий комікс. Напевно привабила соковита обкладинка Тредда Мура, або зацікавила довга назва, яку проговорив вголос і зрозумів, що воно круто звучить.
Але все це не важливо, важливо те, що вперше в житті я просто проковтнув всі шість номерів за один присід, а потім пів ночі не міг заснути, бо калейдоскоп ультра-кривавих сцен постійно миготів перед очима.
В той же день, певно в стані афекту, я зробив рекордну кількість вправ з колесом для пресу і крепатура дає про себе знати вже третій день.
Ця штука просто змушує до дій, до якихось, курва, змін.
Енергетично заряджений комікс, який зриває черепну коробку з перших сторінок.
Про що ж воно?
Лютер – звичайний хлопець, котрий отримує поштою книгу ”Метод Геркулеса”. З її допомогою він стає машиною для вбивства.
Цей сюжет здається вже до іржі заїждженим, але сам комікс це плювок в обличчя самого жанру, адже тут постійно зустрічаються відсилки на найпопулярніші комікси і насміхання з них.
Треш, кривава сатира, руйнування канонів і абсолютна несподіванка – основні компоненти цього соковитого шедевру.
Основна ідея – Що станеться з простим хлопцем, котрий отримує колосальну силу?
Сам автор Джастін Джордан порівнює Лютера з Гераклом і чому, стане зрозуміло в кінці .
”Ми хочемо щоб вас пересмикнуло від споглядання цих сцен, ми хочемо що б ваша таємна зла сутність поглянула на ріки крові і зашкребла кігтями від збоченого задоволення.” Каже Джордан і це вдається на всі 100!
Річ, котра задумувалася, як треш стала чимось відстороненим і самобутнім. Колорист Феліпс Собрейро навіть створив новий колір крові спеціально для ”Дивовижного таланту Лютера Строуда”.
Мене ще досі гребе. Вже дочитав другий том – ”The Legend of Luther Strode ” і просто не віриться, але там все ще крутіше!
На черзі третій том, котрий має бути апофеозом цієї божественної різанини.
Що найбільше сподобалося в першому томі:
– кров! більше крові для бога крові!
– нетипова любовна лінія, де не відомо в кого ж яйця – в Лютора чи Петри.
– трагедія (адже Джордан в останній післямові сам, сказав що перший том задумувався, як драма і важка травма, що перетворює людину на звіра).
– абсолютно неперевершений антагоніст – Бібліотекар (такий собі красномовний філософ-естет, Ніцше-фанат, як його назвав Лютер, котрий вважає вбивство і кровопролиття прерогативою сильних).
– бойові сцени, котрі за динамікою чимось нагадують аніме, а гра світло-тіні просто викликає трепет.
Браво Джордан, Мур і Собрейро, і так, це крутіше за Kick Ass і за всі попередні кривавища, що я читав до цього.
