The Private Eye – перехвалено?

The Private Eye

Brian K. Vaughan

 Marcos Martín

Muntsa Vicente

Читання розпочалось в дорозі. 

Поріг входження був легким, незважаючи на претензійність історії в стилі Блейдраннера, а також надлишкової, як на перший погляд барвистості й бурлеску.

Недалеке майбутнє, внаслідок великомасштабного зливу вселенського сервісу для збереження інформації “Хмара” у відкритий доступ потрапили абсолютно всі дані мільйонів користувачів соц. мереж, інтернет сервісів, та й узагалі вся інформація, що зберігалась в електронному вигляді.

Тепер всім стали відомі історії пошуків, повідомлення, історії переглядів а також всі приховані завантаження кожного користувача. Внаслідок такого потужного струсу світова спільнота різко перемінилась. Настало абсолютне зречення соц. мереж, інтернет зник, з віртуальної реальності людство повернулось до фізичних носіїв – отримує друге дихання конаюча література, бібліотеки переповнені відвідувачами і кожен тепер в праві придумувати собі інше ім’я і носити різноманітні камуфляжі й маски.

Вулиці тепер подібні на постійний маскарадний бал, де почвари Босха і Брейгеля пересікаються з вантажними інопланетянами й персонажами низькопробних хорор-муві. На захисті закону стоїть преса, а репортери тепер такі-собі Шерлоки-Коломбо в старомодних капелюхах і широких пальтах.

Проте навіть ця система інколи дає збій, якщо вам дуже сильно хочеться дізнатись, що ж сталось з подругою дитинства в котру ви були закохані в школі, або куди пропав герой комедійного шоу, котре закрили п’ять років тому, вам варто звернутись до папарацці.

Одним з них і є головний герой коміксу P.I, котрий сеебе називає просто Пі а в якості ініціалу використовує однойменну літеру грецького алфавіту.

 Одного дня до нього звертається жінка в костюмі тигра. Ця клієнтка затягує Пі в вельми дивну пригоду де буде багато вбивств, жорстокості, трохи сексу і старих технологій.

Про цей комікс я чув настільки багато, що сподівався отримати,якщо й не шедевр, то точно річ, яку хотілося б порекомендувати іншим, проте все чомусь не склалось.

З самого початку P.I. нагадує якусь недороблену версію Саги, того ж К. Вона. Не надто цікаві персонажі, повсюдне впихання недоречного сексу, дурнувата мотивація.

Звичайно є й тут кілька цікавих героїв – наприклад той же дід головного героя, котрий тут є пенсіонером-хіпстером, котрий ще пам’ятає старі-добрі часи фейсбуку. Його звільнили через казус зі зґвалтуванням пацієнтів.

Непогана кінцівка і посилання на літературу й кіно теж присутні, але через надто великі сподівання ( а це, на хвилинку, Премія Айснера 2015 за найкращий веб комікс і Премія Харві 2015 за найкращий онлайн комікс) я не отримав, того на що чекав. Все це саме можна взяти з тої ж Саги, тільки краще й цікавіше з більш живими героями, а тут маємо сируватий комедійний блейдранер, котрий приємно читати в дорозі на фоні прослуховуючи якийсь ретровейв чи драм-ен-бейс.

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s