Жан-Крістоф Рюфен “Довколосвітні мандри короля Зібеліна”

Для мене вже стало доброю традицією читати нову книжку з серії “Майстри світової прози” і по свіжих слідах писати на неї відгук.

“Довколосвітні мандри короля Зібеліна” прийшли до мене разом з горою інших чудових видань, котрі були замовлені на чорну п’ятницю. Оскільки я спершу взявся за Дюренмата і був збитий з ніг його непересічною майстерністю, довелось взяти невеличку паузу і почитати поезію, графічні романи і книги з мистецтва.

Минув тиждень і я знову готовий до сприйняття чогось великого. Беру в руки приємну невеличку книжечку з штурвалом в котрому відображаються пейзажі, якісь поселення, процес розбудови.

Книга виглядає вельми смачно, а перші ж речення обсмоктуються, слова звично входять в лінґваріум і лишаються там. “Дуже-дуже добрий переклад” подумалось мені. Просто ковток свіжого повітря. І дійсно Ярослав Коваль на стільки вдало українізував книжку, що здається, вона написана тут у нас, якимось рідкісним і невідомим майстром словесності. Ще одна приємна несподіванка, це бездоганна редактура. Здається до мого попереднього відгуку таки прислухались, бо я не зміг знайти жодного хибодруку, русизму чи якихось інших помилок. Браво!

Роман хоче сподобатись нам і вдається до всіх можливих способів. Кожен з нас може знайти в ній улюбленого героя, котрому схочеться поспівчувати і котрого розумієш з півслова. Є всі потрібні архетипи, є леґендарний Кемпбеллівський “Шлях героя” і який то шлях!

Ось вражений подагрою Бенджамін Франклін. Титан, винахідник, законотворець і .. забутий пенсіонер.

Результат пошуку зображень за запитом "бенджамин франклин"

Ось Августин і неконтрольовані ремінісценції з християнським мислителем раптово нагло перекреслюються. Ми спостерігаємо становлення воістину непересічного трікстера не гіршого за Улен Шпіґеля чи Насреддіна.

Його “дітче врем’я” особливо близьке мені. Палаццо в прекрасній глушині, “бібліотека, о бібліотека! Чи торкнувся хтось? Чи відчинив хтось хоча б одне з численних вікон. Вікна Досвіду, зараз – пітьма, вечірні досвідки, вже досвіта покину вас знову не прочиненими, хіба може ось.. Ти.. Всі знають про Тебе, але чому так мало читало? Далі – паркетом, туди – до опочивальні, до кабінету.” Вчитель і повчання його доцільні молодому розумові.

Юний Августин це еталон ідеального вітрувіанського чоловіка – гострий розум і могуче мускулясте тіло. Для його росту є всі необхідні умови. Передчасна смерть обожнюваної матері. Войовничий батько, його бзіки з фехтуванням та інсценізованими кінними боями. Меланхолійний вчитель французької мови – знайомство молодого Беньовського з філософами, його погляди на релігію і устрій держави, врешті втеча з дому, котрій передує вельми ціавий епізод – скотобійня.

Пам’ятаєте, цей же символ грає одну з ключових ролей в книзі Альфреда Дебліна “Берлін Александерплац” . Тут, убивство бика порівнюється зі звільненням учителя Башеле. І це йому смертний вирок, він вмирає в горах, як ніцшеанський Заратустра, але навпаки.

Результат пошуку зображень за запитом "king of madagascar"

В цій історії є місце для дійсно цікавої і неоднозначної героїні – Афанасії. Це той рідкісний образ жінки дії, котрий не часто маємо змогу пізнати в літературі, а у сінематоґрафі й поготів. Вже з приміток я дізнався, що її опис не відповідає дійсності і є забаганкою Рюфена, але якою ж забаганкою, пані й панове! Ми маємо дівчину, котра виросла в морозянистих вітрах Сибіру, котра сама собі обрала мужа, авантюрного хмарогона і підкорила його. Це жінка котра ходить в штанях за сотні років до Шанель і виглядає при цьому не гірше прудкої Діани. Це особистість з жагою відкривати нове і бажанням бути причетною до мандрів в часи тріумфу, голоду і хвороб.

Є тут ще один персонаж – Мадагаскар. В Джойса Дублін, в Дебліна Берлін, в Рюфена Мадагаскар. З цих трьох, Мадагаскар найнедоброзичливіший. Він труїть міазмами, нападає з криками жорстоких племен, збиває з ніг безконечними потоками дощу. Але, коли його завоюєш, почуватимеш себе кролем. Королем Зібеліном.

Результат пошуку зображень за запитом "мадагаскар древняя карта"

Книга написана дуже не по сучасному і це чудово. Тобто, Рюфен спеціально тримається усталених класичних наративних норм, він не вигадує велосипеда, як це робить той же Деблін, Джойс і Рушді, але вже на придбаному велосипеді , він їздить віртуозно, без рук, а часом і без ніг.

Оповідь перестрибує між Августином і Афанасією, що створює приємний контраст. Тим часом, нам зрозуміло, що існує й третя лінія – події, що мають місце в кабінеті Франкліна.

Але апофеоз всього дійства це останній розділ і останній бій. Зараз в мене існує непереборне бажання зацитувати отут ті кілька останніх строф, але я не можу, бо се буде вівісекція вимираючого сніжного горностая. Я не можу вбити його для вас, хіба запросити на його пошуки, на лови Снарка, в Одіссею довжиною в двісті сорок чотири сторінки, котра для мене тривала два дні, бо не можна щоб герої непорушно чекали своєї долі в застиглих позах на непрочитаних сторінках. Ви мусите вполювати його самотужки. Я не віддам вам його понівечене тіло, бо білий зібелін цінується тільки неушкодженим.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s