Сінематограф Абрахама Хосебра. Твін Пікс – таємниця, котра завжди з тобою.

Фільм Девіда Лінча “Маллхолленд Драйв” був першим кіном, котре промовило до мене, що десь у сфері кінематографу існують окремі всесвіти, самородки, самостійні соліпсичні сюжети. Це фільм, котрий своєю могутністю, глибиною і значенням не апелює до зрозумілості, він прекрасний самоцвіт, котрий самим же своїм існуванням додає цінності світові, котрий його породив.

Отже, шановні пані і панове, ми знаходимось на підступі до чогось немислимого і однаково великого. Ми знаходимось в царині самого життя, котрому кожен надає певне значення і ціль.

Саме зараз, в епоху кліпового мислення, епоху споживання і безстидного (само)продавання людей, як товару , ми бачимо дещо незвичне і незрозуміле.

Неперевершена трікстерка серії – Одрі Хорн

Арт-хаус,як жанр завжди відштовхував від себе значну частину глядацьких мас, будьмо чесні, зараз 90% людства хочуть мати конкретику під носом. Споживачі вимагають обґрунтування і прозорості, обезперені пташенята широко відкривають беззубі дзьобасті писки і паде туди туфус, хумус, пережована і зрошена слиною гливка, масна маса. Жувати не потрібно. Ковть – і вже добре.

Тому повсюдно бачимо типові сюжети, де відразу видно хто поганий, хто злий, де обов`язково має бути любовна лінія і сатисфакція сексуальної неспроможності. Люди прагнуть моделей і паттернів. Покажіть нам як жити! Як любити! Як машини купляти, які сигарети курити, як відриватись і мститись!

Але є певна вельми нечисленна і дивовижна верства. Це люди, котрі втомились від втовкмачування і конвеєру. Він топ-чартів, кінтотеатрів і моди.

Бібліотекар, цей архетип теж присутній у всесвіті Твін Пікса

Такі, знаходять насолоду в арт-хаусі і авторському кіно. Такі читають книги, номінації котрих не стрінеш в списку бестселерів Нью-Йорк Таймс.

Бенджамін Хорн просто мега харизматичний персонаж

Це і є ціллю авторського кіно – можливість до інтерпретацій і пояснення. Field of action – Поля для Дії.

З іншого боку, авторське кіно дуже і дуже особистісне. Коли інстаграмівські ананцефали демонструють свою плоть, автори високого мистецтву йдуть значно далі – вони препарують власні органи чуття, демонструють своє бачення, візію.

Тут ми зустрічаємось з найважчим аспектом міфу – неможливістю зрозуміти іншого. Тим більше, коли це інший великий Творець і Геній.

Сокіл – вірний товариш і філософ

І після такого довгого і виснажливого вступу я нарешті починаю говорити про Твін Пікс.

“Прокидатись з ранку та й бачити роздвоєну гору. Близнючий Пік. Злисілі пушки, жовта стружка, смерекова хата, ліс паде скалки летять, ожинові очі ондатри. Кубла Кубла Хана, кохана Роща, розщілина в обрамленні зеленастого моху, Оху! Оху! – хукає вечірній пугач. Ач, пам’ятає заповіти мохоховитих схимників, скитальців, баїльників, непрОстих, гостів на цьому святі житія, хрещених батьків наших, ще за часів коли з їх первосвященного Дерева не витесали хреста. Я у ліси пішов, тому що хтів пожити з умислом, у глибині життя побути, смокчучи жовтавий хрящ буття, вигнати з храму все що від життя противне, прийшовши до життя, я усвідомив, що життям не жив. “

Твін Пікс в мене пов`язаний з прив`язаністю до Батьківщини. Тобто, я тут не маю на увазі цілу країну, бо її неможливо любити всю, я говорю про Малу Батьківщину. Місце народження і формування.

Мені дуже пощастило, я народився серед свіжого повітря, полів, гір, лісів і природи. І в мене була справжня Роздвоєна Гора. Близнючий Пік. Тобто, вона була не у мене, а я був в неї. Навіть тоді, коли на моїх очах збривалася її прекрасна маківка, коли ліс рубали і скалки літали, коли її нівечили і коли везли крізь ціле село її серце. На шістдесять першому ЗІЛІ – розіп`ята розстріляна рись. Навіть тоді, ми належали горі, а не вона нам.

Твін Пікс про це. Про власність природи над нами. І заглиблюючись в ліси інтерпретацій, я маю право створити свою і я роблю це.

Доктор Лоуренс Джакобі, у всесвіті Твін Пікса, я був би ним

Твін Пікс це про покару за гріх. І тут, я аж ніяк не маю на увазі аврамічний гріх, а гріх проти буттєвості, проти глиці і кори.

Джуді – демон палаючого лісу.

Боб – пожирач попелу і страждань.

Велетень – Безсмертний Дуб, дерево з золотою гіллею і його ж Немійський Жрець. Пожежник.

Червоний Карлик – напівзагасла вуглина, що танцює допоки жива.

Джек – обрубаний пень, на котрому ростуть опеньки, а коріння все ще живе, все ще могутнє.

І колись воно пробереться до твого фундаменту негіднику.

Але так само Твін Пікс це про дім. Це тепле горнятко чогось смачного, в мому випадку не кави (не люблю каву), чаю з м`яти, липи чи бзини.

Це джаз. Богоподібний прекрасний і самодостатній ДЖАЗ. Найкраща музика світу, єдиний і неповторний син класики.

Шериф Трумен і Джозі надто гаряча парочка

Це Дейл Купер – великий дослідник, вічний оптиміст. Міліціянт Карми.

Це прекрасна дівчина, ні , багато прекрасних дівчат. Одрі, Донна, Шеллі, Меґґі і звісно, Лора. Знайдена мертва лисиця, кролиця з червоними очима, козулька майже заморена вівчарками і браконьєрами.

Коли я дивився серіал і фільм в мене склалось враження, що він зумисне населений найкрасивішими представниками людської раси. Всі герої ідеальні, навіть негідники, вітрувіанські люди, демі-боги. І, боже, як вони щиро цілуються!

Твін Пікс це не зовсім серіал. Щоб його зрозуміти, посвяченому в таїнство потрібно буде переглянути три сезони. Один повнометражний фільм, другий фільм із вирізаними сценами з першого, а також прочитати книги.

Але на цьому дослідження не скінчиться, бо Твін Пікс, це таємниця, котра завжди залишається з тобою, його мотиви потім непомітно виринатимуть у віршах, снах, корсаківських спогадах.

Насправді, я щасливий, що зміг по-своєму осягнути Лінча і Твін Пікс. Він геній, він творець, він ідеальний кандидат на роль бога-творця світу сього. Бо коли на численних інтервю, його просять пояснити значення фільмів, він ухиляється від відповідей з віртуозністю акробата. Не буде пережованої кашки дітки, прийдеться розкусити горішок самотужки.

нҐордон, як завжди неперевершений і глухий до будь-якої критики

А ще він дає нам Свободу інтерпретувати. Як кожен авторський фільм, як і будь-яке істинне мистецтво. Воно не пояснює, воно штовхає, до думання. Воно не дає хліб, а дає зернину, з якої кожне може той хліб виростити.

Іноли я танцюю в темноті. В такі миті в Ментальному Палаці Мозку грає Бадаламенті, або Борхен, або Пінк Флойд чи Редіохед. І кудиб я не йшов, моя Рідна Гора перебуває зі мною.

Я ретельно бережу свою Таємницю.

Я маю тотемного звіра, ім`я йому Тетраморфеус, я належу Звірові, Звір належить мені.

ТЛУМ!

Абаддон-Авалон – символ дуалістичної  природи всього сущого. Згідно з древніми текстами асафар-люциянів, після смерти, на кожного з нас чекає певне місце де ми перебуватимемо до наступного втілення. Морайя, легендарний король-бард, відомий як Повелитель Ящірок, теж згадує цю місцину у свої пісні “Нові Богове” : “Ми мусимо збирати зграї тих, що сприймають, аби вони бродили лабіринтом під час свого таємничого нічного життя. У богів є потаємні входи, а ще вони маскуються.” Хорхе Луїс Борхес, Наглядач Вавилонянської Бібліотеки,  теж спромігся на синтез номінацій Пекла-Раю, котрі викристалізувались в його труді “Книга Пекла і Раю”.  Напівликий Король каже : “Коли ти думаєш про лісову пожежу, про всі ті біди й нещастя, що вона несе. Подумай про евкаліптові  зерна. Вони містять в надзвичайно міцних панцирах, на стільки міцних, що самі собою вони ніколи не відкриваються. Коли горить евкаліптовий ліс, дух забиває від млосного запаху ефірних олій, котрі так рясно зміяться  у волокнистих стовбурах. Се пахкі попідземельні ріки і вони згорають зі страшною швидкістю. Але поглянь –  О диво, на згарищі з обвуглених стовбурів пробиваються молоденькі пагони, листочки і пуп’янки. Це евкаліпт, що сам проростає на своєму померлому тілі.” Форма цих дивовижних коробочок з насінням чотиригранна, чотири отвори відкриваються, і там, з розігрітої пітьми кануть на родючий попіл зерна нового життя.

Марґарет Лоґ у своїй книзі “Вогонь, котрий за мною йшов” каже : “Для мене полум’я завжди було лихим знаком. Вогонь не обирає ні доброго ні злого, він просто жере, жере й жере. Колись він зжер мого чоловіка. Але зараз, на схилі літ, я думаю про інший вогонь, котрий має в собі щось од сучасної електроенергії. Це штучний вогонь і коли про природу першого ми можемо мати якусь певність, то другий завжди буде чужим для нас і ми ніколи не дізнаємось, які темні думки рояться в його незвіданому мозковому жолобі”.

Абаддон-Авалон, можна вважати також певною еманацією Фенікса, або людини, котра у важкій борні, хворобі і намаганнях, виборює власну сутність, осягає значення свого “Я”.

Поміж безлічі рукописів британської торгівельної компанія, був знайдений вірш, підписаний іменем  Натанаєл Борайя Віндзор Септиміон Воррен Сиксмідт Шейд. Схоже на те, що Сиксмідт Шейд був знайомий,як і з мітологією асафар-луциян, так і з артурівськими мітами і горінням Лісів Землі-Матері (Пача-Мами) народності кечуа, що вилилось в написанні даного вірша.

На даний мент, проблема Пекла-Раю, Абаддону-Авалону залишається плодючим ґрунтом для всесторонніх досліджень, медитацій і деконструкцій. Нею надихаються митці і за щораз приводять нас, чи то в підземельну дев’ятиярусну катівню, чи то у сферу, де чути шурхіт крил і запах яблук, а чи й пітьму в середині нас – вічну копальню-скелю, з котрої можна позискати багато цінних реліквій і артефактів.

Це міг бути далекий дивний сон

Хто нашептав мені на вухо цей сон

Хто нашептав мені

Елейснон, Кіріє

В огні із вітром скеля точиться водою

Мене зігріє, освіжить, сховає і напоїть

Це міг бути далекий дивний сон

Хто нашептав мені на вухо цей сон

Хто нашептав мені

Елейсон, Кіріє

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s