Заколоłот – χαλεπὰ τὰ καλά, або Прекрасне – складне

І коли я говорю мовами людськими і янгольськими, та любови не маю, то став я, як мідь та дзвінка, або кімвал брязкучий.

                                      Кор. 13:1

Скажу відразу – я не надто очікував з’яви українського роману в жанрі твердої наукової фантастики. Може через те, що ще не зовсім оклигав від “Сліпобачення” і “Ехпраксії” Воттса, може, через те, що я не надто люблю фантастику.

Але промоція від видавництва Жупанського обітцяла окрім того ще і Лавкрафта, а цікаві уривки додали жару. Отож, відразу після появи роману в книгарні, я його придбав і почав читати.

Кілька слів про Лавкрафта і Воттса. Говарда Філіпса я прочитав практично всього ще задовго до того, як він почав виходити українською. Слухав у аудіо, читав електронні і паперові російські видання, кілька речей читав у оригіналі, наприклад мій улюблений твір Лавкрафта “The Dream-Quest of Unknown Kadath” , або його збірку віршів “Fungi from Yuggoth“, котру вже частково переклав українською. Написав я свого часу і статтю, присвячену Сновидному циклу, так що, Лакрафта люблю, ціную і поважаю.

Результат пошуку зображень за запитом fungi from yuggoth

Пітера Воттса проковтнув за два тижні, всю дилогію. Скажу лише, що його книги ще раз підтвердили мою любов до нейронаук, дозволили перечитати кілька статей і майже цілий підручник. І саму суть Сліпобачення я досліджував задовго до цього. Мене до дрожу цікавив і досі цікавить первісний мозок, таламус, обробка і зберігання інформації, рецепція і решту неврологічних штук. І коли я з перших же слів виявив в однієї з героїнь синдром Котара, а потім в іншого героя – неґлект-синдром (котрий на відміну від Котара в примітках до роману не пояснений) я тріумфував.З іншого боку, я абсолютно згідний, що людям без спеціальної освіти в книгах Воттса буде важкувато, але якщо ви в темі – цей делікатес для вас. І так, я пропустив левову частку одкровень з астрофізики і не впевнений, що зрозумів усі технічні штучки, але генетичне обґрунтування вампірів, ідея ехопраксії і сліпобачення мною увібрані, оцінені і перетравлені на всі сто.

Я подумав – якщо в романі буде хоча би мала частка першого і другого, це вже буде дуже добра книга. Але я помилився. Заколоłот зовсім не такий і не про те, але чи це великий мінус?

Результат пошуку зображень за запитом peter watts blindsight

Вже в самій передмові Кузнєцов попереджає, що буде важко – тричі. На цю заяву я просто посміхнувся – після Воттса, Джойса, Вірджинії Вулф, Томаса Мана і Толстого мене було важко чимось залякати.

Ще мене зацікавила можливість читати як заманеться, про це автор сам написав в передмові. Тобто, можна було читати за хронологією, можна за порядком укладення в книзі, а можна, як сам того захоче читач.

Ну і я почав з середини. З розділу під назвою “Кідонійський сфінкс” і скажу, що такий початок, один з найбільш зрозумілих взагалі, мені ще дуже пощастило, що я не обрав, наприклад, передостанній, бо там все значно незрозуміліше.

Але то вже така особливість роману – він залишається для нас незрозумілим, аж до останньої сторінки і тільки хронологія вкінці розкладає все на свої місця. І це насправді дуже вдалий хід – він дає змогу читачеві самому знаходити якусь логіку в подіях, самому складати розрізнені шматки пазлу, щоб у кінці отримати відповіді майже на всі питання. І саме оце “майже” грає ключову роль.

Результат пошуку зображень за запитом peter watts blindsight

Щоб читати “Заколоłот”, читач змушений стати дослідником, бо навіть здавалося б зайва, не кирилична буква в назві, теж має дуже важливе значення, навіть більше – відкриває особи заколотників. І це стосується не тільки технологічної перенавантаженості тексту, бо це типово для твердої наукової фантастики, а і центрального гачка роману – мови. Справа в тому, що персонажі тут спілкуються однією низькою-рутинною мовою і трьома іншими – особливими. Основна мова це англійська, додаткові – німецька, японська та латина. І всі репліки вимовлені цими мовами не перекладені. Це зроблено спеціально і посилює відчуття присутності, коли ми не маємо розуміти, ми не розуміємо, але ж ніхто не забороняє використати додаткові методи? Завдяки “Заколоłоту” я знайшов класну програму для розпізнавання ієрогліфів)

Але навіть після такого чітерства легше не стане, бо окрім технічної та лінгвістичної перепон є третя – численні секрети, алюзії і посилання, які щедро розсіяні текстом. І саме тут і відчував найбільше задоволення. Раніше, подібні відчуття в мене викликав інший роман із серії Альтернатива – “Транс” Остапа Українця.

Безсумнівна інтелектуальність Остапа дозволяє йому заввиграшки нашпиґовувати текст безліччю перлин – Спустошена Земля, Уроборос,Майрінк, Елліот, Кубрик і так далі. А атмосферу лавкрафтівських жахів вдало вплів у совєтський антураж Олексій Жупанський у своєму моторошному романі “Бережи тебе Боже Чорний Генсек” теж не погребувавши цікавими алюзіями і посиланнями. Володими Кузнєцов в цьому аспекті не відстав від Остапа і Олексія, а навіть в дечому перегнав їх.

Результат пошуку зображень за запитом fungi from yuggoth

З коментарів і презентації я знаю, що “Заколоłот” писався шість років – солідний період, котрий дозволяє перетворити книгу на справжній витвір мистецтва, самородок і “світ в собі”.

І цей артефакт тепер доступний нам – витончена інтелектуальна головоломка, рідкісна страва для поціновувачів інтелектуальної літератури.

“Заколоłот” штовхає до перечитування, ба більше – до прочитування книг про котрі до того не чув. Наприклад я знову перечитав збірку оповідань Кортасара “Всі вогні-вогонь”, адже мотив цього оповідання це по-суті вся сюжетна вісь “Заколоłоту”. Я усвідомлюю, що зрозумів би цей роман зовсім не так без бекґраунду прочитаного до нього. Як не дивно, але я ще більше полюбив Кортасара. Те саме про Лавкрафта, Пенровза, Ніцше, Філіпа Діка, Мамору Оші і навіть поема Себастіана Бранта “Корабель Дурнів” – всі вони тут, на сторінках роману, явні і приховані, шпигуни в сьому домі любові, котрі жадають бути віднайденими.

Ця книга надзвичайно багата і складна. Я прочитав працю багатьох років, працю продуману і викохану. І ще відразу помітно, що Володимир не те, щоб не орієнтувався на думку загалу, він просто писав зі щирою насолодою. Ця насолода передається й читачеві, а особливо уважному читачеві.

Заколот це про культуру, відмінності між людьми, віру і науку, свідомість і її можливості, древність, що перетікає в кібер-сучаснісь і навпаки. А ще тут є Вогонь, котрий, як і всі Вогні має нестримну жагу до Всеспалення.

Моє відкриття і зрозуміння “Заколоłоту” ще не закінчилось. За порадою автора я починаю читати Майкла Муркока з котрим досі не був знайомий. Це допоможе мені зрозуміти природу Вічного Переможця, а також збагатити лібраріум Муркоком.

Насправді дуже і дуже велика рідкість побачити таку самодостатню і з любов’ю зроблену книгу, не для популярності, не хайпову, а продуману і не один раз передуману історію.

Якщо прочитати все вище описане, можна подумати, що книга ідеальна. Це не так, якщо постаратись можна доколупатись до багатьох ньюансів, інколи це технічні моменти, інколи вже суто стилістичні. Але сам концепт, неперевершено використана ієрархія мов, багате інтелектуальне розмаїття знімає всі питання, а також знімає капелюха в знак пошани.

Світлина від Закоłот.

Окрім самого роману, варто почитати й додаткові матеріали на спеціальному сайті, посилання на котрий можна знайти на QR коді палітурки. Знайомство з сайтом я раджу розпочинати вже після роману, хронологію теж варто читати на прикінці. Про обкладинку – Катерина Пархоменко зробила щось мега-потужне, одним словом, треба буде поговорити з нею про обкладинку і до мого дітища) Не забув я і про сіґіл-руну на другій сторінці – дуже цікаво і ще варто детальнішого дослідження. Також, на презентації всім присутнім подарували суперобкладинки з намальованим в гіпереалістичному стилі Чорним Кораблем Мі-Го. Супер обкладинка теж вельми вдала!

Світлина від Закоłот.

Ну от, в цьому огляді, я тільки частково зміг описати всі ті потужні враження і емоції, котрі в мене викликав і ще досі викликає “Заколоłот”. А ще я почуваюсь дуже змотивованим нарешті дописати і свою епопею “Тетраморфеус”. Сім років, як не крути. Можливо, вже незабаром я зможу поставити свою книгу на полицю до Борхеса і Дюренмата, до Мура і Моррісона, до Ґрейвза і Фрейзера, до Броха і Кортасара, до Воттса, Лавкрафта і Кузнєцова.

Огляд на “Транс” Остапа Українця:

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2019/08/08/%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%81/

Огляд на “Бережи тебе Боже Чорний Генсек” Олексія Жупанського:

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2019/08/08/%d0%b1%d0%bb%d0%b0%d0%b3%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d1%82%d0%b5%d0%b1%d0%b5-%d0%b1%d0%be%d0%b6%d0%b5-%d1%87%d0%be%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d1%81%d0%b5%d0%ba/

Стаття про Сновидний Цикл Говарда Філіпса Лавкрафта:

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2019/07/01/%d1%81%d0%be%d0%bc%d0%bd%d0%b0%d0%bc%d0%b1%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%87%d0%bd%d1%96-%d0%bf%d0%be%d1%88%d1%83%d0%ba%d0%b8-%d0%bd%d0%b5%d0%b7%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bb%d0%b0/

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s