Фрідріх Ніцше”Зла мудрість”

В період 1882-1885 років, Фрідріх Ніцше планував видати книгу афоризмів, коротких цитат з його попередніх творів, в котрій налічувалося б 600 лаконічних і гострих сентенцій, що передавали б його тогочасні ідеї. Сюди мали увійти матеріали з “Людського, надто людського”, “Ранкової зорі” , “Веселої науки” та новий, раніше ніде не опублікований доробок. Проте, робота була перервана, адже в той час Ніцше працював над “Заратустрою” та “По той бік добра і зла”. Тим не менш, після смерті філософа був знайдений рукопис із цією, незавершеною книгою, котра вельми цікава в контексті дослідження робіт автора, адже є своєрідним серединним твором. Багато афоризмів, сам Ніцше згодом розширив і розвив в наступних книгах, нам же, щасливим читачам залишився цей незавершений, про те не менш цінний збірник приповідок. Нижче я публікую ті афоризми, котрі найбільше припали мені до душі, вразили, змусили перечитати і передумати їх кілька разів, щоразу дивуючись мудрості Ніцше.

Піднесена людина, бачачи високе, стає вільною, впевненою, широкою, спокійною, радісною, але абсолютно прекрасне приголомшує її своїм виглядом і збиває з ніг : перед ним, людина заперечує себе саму.

Ціль аскетизму – дочекатись власної жаги і дати їй повністю дозріти : інакше ж бо ніколи не відкриєш свого джерела, котре ніколи не може бути джерелом когось іншого.

Засяяти через триста років – моя жага слави.

Якщо маєш щастя залишатися темним, то можеш скористатись і пільгами, котрі надає темрява, і в особливості “балакати всяке”.

В стадах немає нічого доброго, навіть коли вони біжать за тобою в слід.

Для того, хто пізнає, всяке право власності втрачає силу, або ж все стає грабунком і крадіжкою.

Лиш людина робить світ мислимим – ми досі займаємось цим, і якщо одного разу хтось його зрозуміє, то відчує, що віднині, світ це його творіння – ох, тепер він мусить, як кожен творець любити своє творіння.

Хворі пропасницею бачать лиш привиди речей, а ті в кого нормальна температура – лиш тіні речей, але і перші і другі потребують однакових слів.

Той чия думка, хоча б раз переступила міст, котрий веде в містику, не вернеться звідти без думок, непомічених стигматами.

Віра у причину і наслідок, коріниться в найсильнішому з інстинктів: в інстинкті помсти.

Ви називаєте це саморозкладанням Бога, але це тільки його вилуплення – він скидає свою моральну шкіру. І незабаром вам прийдеться побачити Його знов – по той бік добра і зла.

Лиш людина йде супротив гравітації, їй постійно хочеться падати вверх.

Прекрасний твір! Та все ж , як нестерпно те, що творець постійно нагадує, що це його твір.

Він навчився виражати свої думки, але з тих пір йому вже не вірять. Вірять тільки тим, хто заїкається.

Зовсім не легко віднайти книгу , котра б навчила нас більшому, аніж книга написана нами самими.

Ілюстрація : Werner Horvath

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s