Філіп Кіндред Дік “Зібрання короткої прози. Том 1”

Філіп Дік “Зібрання короткої прози. Том 1″Для мене Дік, це психоделічно-філософський галюцинаторний атракціон, на котрий сідаєш і він забирає всю твою увагу і енергію до останнього. Коли читаю Діка, то нема часу для фільмів, ютубу, інших книг і навіть написання свого роману, Дік не терпить затримок, він параноїк і ти вже біжиш із його героями, рятуєшся від роботів, отруйних метеликів, таємного світового правління чи інопланетян. У виданні від Видавництво Жупанського мене найбільше здивували фентезійні (Король Ельфів) та сюрреалістичні (Витратний матеріал) оповідки Діка, тут він відкрився для мене зовсім з іншої сторони. Як виявляється в нього навіть є химерна деконструкція міфу про Леду і Лебедя! Деякі оповідання тяжіють до горору (Леді, котра пекла печиво, Руг)Над іншими можна від душі посміятись ( Коротке щасливе життя одного коричневого черевика, Невтомна жаба, Машина збереження) . Оповідання Няня , це дуже вдала сатира на споживницьке суспільство, котре в 60х ще тільки набирало обертів, а тепер буяє повсюдно.З усіх двадцяти дев’яти оповідок, найбільше мені сподобались п’ять : 1) Подорож Уаба – про інопланетного свиноподібного мандрівника-філософа 2)Дударі з лісу – про дауншифтерство вісімдесятого рівня, котре раптово з’являється технократичному суспільстві майбутнього 3) Чоловік-змінна – дуже цікавий погляд на подорожі у часі, інтелект, і війну між різними расами 4) Спостерігач – ефект метелика, котрий вбиває в прямому розумінні цього слова 4) Світ Джона – філософська притча про утопію майбутнього.Ната Гриценко написала потужну післямову, яка змушує познайомитись з Діком ще ближче і тут ідеться не лише про його романи, але про біографії, документальні фільми та інтерв’ю.Переклад достойний, хибодруків майже нема. І навіть не помічаєш тих шести сотень сторінок – історія породжує історію і просто дивуєшся письменницькій майстерності та неоднозначним висновкам Діка. Безперечно, що він є філософом, то тут то там загадується Платон з його ейдосами, Парменід, Геракліт, Зенон з його апоріями. Філіп Дік інтелектуал, тому більшість оповідань аж ніяк не назвеш попсовими і масовими (а вони вперше друкувались в копійчаних журналах), інколи він дозволяє собі передбачливі і простуваті сюжети (Колонія, Друга модель), а інколи створює оповідання варті романів (між іншим, деякі з них врешті романами і стали). У висновку – я з нетерпінням чекаю другого тому, а потім третього і четвертого, зважаючи на те, що це лише перші спроби пера, наступні новели мають бути ще кращими.