Джеймс Джойс “Улісс”. Епізод перший “Телемах”. Оганини стиду.

Доста поважне панівство! Перед вами перший есей циклу присвяченого , так званому “романові віку” –  “Уліссові” Джеймса Джойса.

В цій привітальній листівці, я передовсім хочу означити структуру майбутніх статей і мій спосіб тлумачення-рефлексії.

Вже сотні талановитих людей написали безліч книг-статей-монографій про “Улісса”. Дехо розглядає творчість Джойса з психоаналітичної точки зору, дехто вишукує багаті скарби алюзій, посилань і поетик.

Щоб зрозуміти “Улісса” повністю, напевно треба бути Джойсом. Цикл з вісімнадцяти статей присвячений основним мотивам кожного розділу, я говоритиму про зв’язок роману з біографією автора, про інші твори котрі продовжують свої сюжети в нім, не забуваймо про Шекспіра, Аквіната, Арістотеля, Блейка, і звісно ж Гомера у котрих вчився Джойс.

Ґемма з Дедалом за роботою, Римська імперія, 1-3 ст. н.е.

Той весь обшир літературних знаків-натяків і каламбурів, які можна знайти в “Уліссі” я навряд чи зможу вмістити в формат есею, тому постараюсь бути максимально лаконічним і конкретним.

Окрім вище переліченого “Улісс”, ще й прекрасно звучить, тому до кожного епізоду приводитиму різні цитати, інколи в оригіналі. Вкінці міститиметься аналіз основних сцен і мотивів розділу за допомогою символічної системи Таро.

Вакх їде верхи на Леопарді

Кожна стаття буде починатись з короткого синопсису, переповідання сюжету розділу. Той хто взагалі не читав, не читає, не хоче читати, цю Велику Книгу (а такі бувають) а просто бажає зчітерити, тут дістане пряника, але вже добряче черствого, твердого і погризеного.

Ну то шо ж? Ви ще тут? Ні? Файно. Вішьта! Гайта! Тирррии! Впирід!

*

Вирушаючи до Ітаки, молись, щоби шлях був довгим. І він дійсно буде довгим, але ось цей, перший розділ, може обманути читача, написаний він значно легше ніж наступні, має заледве двадцять п’ять сторінок,  але вже тут присутній славнозвісний потік свідомості, блискавичні перестрибування між думками й описами, так званими точками зору – Джойса-автора і Дедала-персонажа.

Вежа Мартелло – місце дії першого розділу (ранок 16 червня 1904 року, Дублін)

Всі події Улісса відбуваються в Дубліні і саме місто і є головним героєм твору, проте, воно говорить крізь призму трьох центральних персонажів: Стівена Дедала, Леопольда Блума і Моллі Блум. Критики порівнюють цих трьох з відповідними персонажами Гомерової “Одіссеї” : Дедал – Телемах (син Улісса, метафоричний син Леопольда(справжній син Блума вмер ще дитиною), котрий рятує хлопця і запрошує до себе в дім) , Леопольд ( Одіссей, Улісс – герой, котрий здійснює мандрівку від Ітаки (рідного дому) до різних установ, закапелків  та географічних точок Дубліна, а вкінці повертається домів) , Моллі (невірна Пенелопа, котра зраджує Блумові з Бойланом). Також ці твоє можуть бути протрактованими як три архетипи : син, отець і матір. Блум в такім разі може бути безплідним деміургом, Моллі – плодючою душею світу, Анімою Мунді, Дедал – месією поневолі, Урізеном, напівбогом, котрий заблукав в нетрях власних роздумів.

Місце дії : Вежа

Час дії :  8.00 – 9.00

Мистецтво : Теологія

Колір: Білий та Золотий

Техніка: Класичний наратив з вкрапленнями потоку свідомості

Тварина: Пантера

Таро: Два жезли, Ієрофант, П’ять чаш, Три чаші, Туз чаш, Місяць.


Stephen Crowe

Короткий переказ розділу : Стівен Дедал юнак двадцяти двох років, вчитель, фіолософ і поет , проживає в вежі Мартелло зі своїм товаришем Биком Малахією Мулліґаном (студентом-медиком) і неоднозначним суб’єктом-антропологом, писакою, студентом Гейнсом.

Розділ базується на реальних подіях, Джойс в дійсності проживав в вежі разом зі свої другом Гогарті(він же, Бик). Весь розділ це опис пробудження і спілкування між трьома чоловіками, Стівен незадоволений новим квартирантом – Гейнсом, бо той вночі кричав і шукав рушницю, щоб застрелити уявну пантеру. Дедал одягнутий в чорне (паралель пантера-Дедал стає очевиднішою) – його матір померла від раку, тут же йде мова про конфлікт-травму в душі Стівена, котрий не покидає героя до кінця книги : його виховували в християнській манері, освіта Дедала єзуїтська, але ґвалтовна відмова від релігії стала результатом того, що він не зміг помолитись біля конаючої матері, таким чином не виконавши її передсмертного бажання.

Етруська бронзова фігурка Апіса

 Тим не менш, протягом розділу, Дедал не грає жодної активної ролі, Мулліґан, навпаки, струмує життям і постійно жартує, коментуючи й сміючись з усього підряд : християнства, Дедала, Гейнса, перекручує народні приказки, співає саморобні богохульні пісеньки.

Саме Бик Мулліґан і є центральною фігурою розділу, він перебирає на себе всю увагу читача  своїм животворним, повним габітусом – тлустобокий, рожевощокий, одягнутий в жовтуватий халат (схожий на одежу чи то ієрофанта, чи то проконсула). Та що тут говорити, “Улісс” починається з опису цього героя : “Статечний, огрядний Красень Мулліґан вийшов сходами на горішній майданчик вежі.”

Jun-Pierre Shiozava

Улісс зачинається пародією на літургію – Мулліґан піднімається на вершечок вежі з мисочкою, помазком і бритвою. Він благословляє панорамний краєвид і починає смачно голитися. Евхаристію він називає “христиною”, таким чином ніби замінює стать бога на жіночу. Деякі коментатори побачили в цьому першому (але не останньому) богохульницькому каламбурі Мулліґана, натяк на чорну месу, я ж дозволю собі підійти до трактування з іншої сторони.

Бик Мулліґан – це насправді прекрасний Білий Бик Посейдона, він же Ваал, і він же Мінотавр (дивовижно, що поки жоден з коментаторів не осягнув цієї простої істини). Стівен – Дедал, Мулліґан – Мінотавр, що знаходиться з ним в одному приміщенні, не лабіринті, а вежі. Скоро Дедал покине лабіринт, а Мінтавр і далі там розкошуватиме.

Чарлз Голлройд “Дедал” 1895

Дедал – ховає свої пристрасті під квасним лицем, Малахія – навпаки тішиться і жартує з всього на світі. Стівен – Іов, бо не любить вологу і дуже рідко миється, Мулліґан – щоранку купається в студеній воді, він же син Посейдона врешт-решт, отже, це такий собі конфлікт між елліністським гедоністичним вакхіанством і християнською строгістю флеґелятора, єзуїта, ненависника мерзенної плоті.

Гейнс – персонаж більше штучний, живе втілення англійського терору, він небажаний гість у вежі, узурпатор, інтелектуал-цинік. Недарма потік думок Стівена, наштовхуючись на Гейнса видає знамените – Agenbite of inwit (модернізоване написання середньоанглійського Ayenbite of inwyt, котре Хоружий майстерно переклав, як “жагала сраму”, а в перекладі Тереха, це нейтрально-безликі “докори сумління”, котрі я б краще переклав “оганинами стиду” ). Оці “оганини стиду” вельми важливі, бо ще шість разів стрічатимуться далі. Загалом “Улісс” це унікальна річ саме тим, що на очах читача створюється тезаурус певних тропів і мотивів, а потім ці тропи повторюються, доповнюються, вносять якесь узагальнення до різних ситуацій.

Ще один пасаж, котрий варто запам’ятати це “Liliata rutilantium te confessorum turma  circumdet: iubilantium te virginum chorus excipiat.” Фраґмент з католицької молитви за вмирущих : Хай оточить тебе лілеями тлум осяйних сповідників віри, і хор радісних днів тебе хай зустріне. Чи то молитва, котра читалась над мертвою матір’ю Дедала, чи просто намертво завчений єзуїтський фрагмент, котрий викликає в нім флешбеки похорону.

Олівер Сент-Джонс Гогарті – прототип Малахії Мулліґана

Гнів Дедала стосується також легковажного відношення Бака до смерті. Мулліґан віджартовується, спираючи все на буденність свого студенського життя , мовляв “Ми тнемо трупи нащодень”. Тоді Дедал каже : “Я чув, що ти про мене казав, як про небораку Стівена, в котрого мати здохла, як скотина.” Малахія старається виправдати себе тим, що не хотів образити матір Дедала, на що Стівен відповідає : “Ти образив не її, а мене“, тим самим метафорично вмиваючи руки і ще раз позерно демонструючи свою черствість. В наступних розділах, читач переконається, що ця холодно-байдужість перебільшена і насправді Стівен тужить за матір’ю, своєю земною матір’ю і духовною – церквою, котру він теж відкинув.

  Користуючись Тароїчною системою, я виділив чотири основні складові розділу “Телемах” (п’ята, центральна карта була витягнена навмання з Хаосмосу, але не дивно, що вона символізує собою одну з найважливіших, якщо не центральну проблему фрагмента), про них поговоримо нижче.

  • Два Жезли. Найперша карта, котрою можна найліпше описати початок книги, та це взагалі, навіть не символ а конкретне унаочнення. Чоловік з макетом землі, стоїть на вершині бастіону і розглядає свої володіння. Артур Вейт називає цей молодший аркан, картою планів і роздумів. В Джойса, на вежі стоять двоє і якщо Мулліґан, справді милується краєвидом, тішиться морем і сонцем, то Стівен, радше занурений в себе, свої потаємні володіння, і як ми бачимо, його дім для нього не фортеця, а катівня. В примітках, до трактування, Вейт порівнює емоції чоловіка з печаллю Александа, котрий здобув весь видимий світ. Малахія – той світ ще пізнає і навіть прикрості бурлакування, я справжній трікстер перетворює на дотепні жарти, своєрідний чорний гумор (він сміється з мертвої матері Стівена). Дедал вже не вміє сміятись, він втратив віру, матір, батька (котрий насправді живий і ще з’явиться в тексті, але з сином в нього, м’яко кажучи холодні відносини) і орієнтири в житті. Його здобутим батьком згодом стане Блум, а Моллі, на догоду Фройдові, має всі шанси стати матір’ю і водночас коханкою.
  • Ієрофант. Насправді я довго думав, чи не поставити тут Диявола, але зупинився на Папі, через ряд причин. В тлумаченні Джойса , кольорами Телемаха є білий і золотий – одежа папи і кольори прапора Папської Держави, а мистецтво – теологія. На візуальному полі карти, ми бачимо папу і двох кліриків, в даному випадку Папа – це безперечно Мулліґан, клірики – Стівен і Гейнс, котрі вислуховують лавину його дотепів, жартів і мавпувань літургії (як то Балада про Ісуса-Жартуна, Розподілення яєчні, Перефразування Страстей). Наука Малахії весела, як, наприклад у Таксиля, але не така їдка, як в Ніцше (над котрим Мулліґан добродушно піджартовує вкінці).
  • П’ять чаш. Горе, втрата, траур. Про це вже було доста сказано вище, фігура в чорному – Дедал, три розлиті чаші – сім’я, релігія, кар’єра, дві що ще залишилися – філософія і поезія.

— І що ж воно таке смерть? — поспитав він. — Твоєї матері, чи твоя, чи й, скажімо, моя смерть? Ти бачив тільки смерть твоєї матері. А я набачився, як що день Божий вони спускають дух і в Скорботній Матері, і в Ричмонді та як їх потім кришать на тельбушки-потрошки в анатомічці. Оце й називається скотство, коли здихаєш скотина скотиною, тільки це, а більш — нічого. Просто все воно пусте-пустісіньке. Ось ти не зволив упасти на колінця й помолитись за свою матінку, як вона на смертельній постелі тебе просила. І чого б то? А того, що в тобі пульсує отой клятий єзуїтський струмінь, тільки впорснуто його тобі не так, як слід. А для мене все це — чистісіньке знущання і скотство. От не функціонують лобні частки її мозку. Вона називає лікаря «сер Пітер Тізл» і хапається нарвати жовтецю на своїй ковдрі. То ти вже потурай їй, бо все ось-ось і скінчиться. Ти сам перекреслив останнє її передсмертне бажання і все-таки дмешся на мене, бо я, бач, не поскиглив, мов найманий голосільник-німак від Лалуета. Безглуздя! Припустімо, я й справді так висловився тоді. Але я зовсім не хотів спаплюжити пам’ять по твоїй матері.
Отак розбалакавшись, він осмілів. А Стівен, аби захистити розверсті рани, пороблені йому в серці тими Муллігановими словами, зронив вельми холодно:
— Я думаю не про кривду, завдану моїй матері.
— А про що ж тоді? — поцікавився Красень Мулліган.
— Про кривду, завдану мені, — відказав Стівен.
Красень Мулліган аж обкрутнувся на п’ятах.

  • Три чаші. Святкування, бенкет. Троє героїв насолоджуються нехитрим обідом з яєць, хліба, меду і молока. Дедал доїдає все до останньої крихти. Настрій всіх трьох після їди значно поліпшується.
  • Туз чаш. Карта Хаосмосу. Можливість емоційної реалізації, щастя. І тут мені випадає прекрасна нагода поговорити про четверту дійову особу “Телемаха”, вона з’являється лише на дві сторінки, але грає чільну роль в сюжеті. Це старенька молочниця (із зсохлими, обвислими грудьми). Вона приносить хлопцям молоко і коли Гейнс промовляє до неї кілька слів, вона не може його зрозуміти. А Гейнс (втілення англійського терору, якщо ви ще не забули) говорить до неї ірландською. Себто, тут ми маємо Ірландію, котра втратила свою мову і не розуміє її. Ба більше (Мулліґан сміється над її “Слава Богу”, кажучи що місцевий люд любить згадувати збирача крайньої плоті, а бабуся його не розуміє, ба більше – Малахія для неї еліта, панич, адже вчиться на лікаря). Символ чаші грає в розділі ключову роль – мисочка з піною Мулліґана, біла фарфорова чаша заповнена зеленою жовчю покійниці, глечик з молоком, горнята з міцним чаєм, посудина матінки Ґроґан.

З’яви Тетраморфеуса – чотири золоті соверени, четверо людей у вежі, чотbри колеcа Ферґусової колісниці.

Маартен Ван Геемскерк, Ілля та пророки Ваала, 1576

Загалом, це ще тільки квіточки. Тексту – мізер, написано доступно, але вже й цей кусник можна рохапати на цитати і поприглядатись до кожного речення. А далі буде таке… Далі будуть розділи, на котрих зазвичай і здаються читачі (і мова аж ніяк не про 2, 3,4,5), але це була лише підготовка, тож надихаймося донесхочу свіжого ранкового дублінського повітря і злізаймо з вежі, причинно, вниз. День тільки починається, немає часу байдикувати.

Я — найдивніший на світі хлопак:

Мав матір-жидівку, а татом став птах.

Із Йосипом-теслею жить неохота,

То учнів зібрав і гайда на Голготу.

Хто ж бовкне: не Бог я, для того сліпця

Не наколочу я з водички винця;

Хай воду той п ’є і довіку жадає,

Щоб стала вином знов водиченька тая.

Прощай — запиши ці слова із словес,

Грицькові-Стецькові звісти: я воскрес!

Злечу я на небо — і плоть не завадить.

Злітаю! Прощайте, друзяки, прощайте! 

Результат пошуку зображень за запитом bull in ancient egypt
Апіс на саркофазі XXI династії

Я прийшов до тебе вночі

 аби заповнити порожнечу в тобі

аби сотворити порожнечу в собі

Я сиджу в тсвоїй таємній кімнаті

Я тут один, я завжди один

Член в мої руці твердий і сердитий

Я запроторив сам себе під домашній арешт

Мій сердитий, твердитий,тфу ти, та йди ти, член вважає мене ідіотом

Я душу його, як гада, але не можу вбити

Бо він є часть той сили, що жадаючи лиш зла

Завжди лишень на благо і добро виходить

А може яко Оріген? Бо терпцю Тертуліанового в мені ще доста є

Я є м’ясо і кістка є

Я шматок свіжини підвішений на гаку своїх ницих грішків

Я причина, через яку боги відвернулися від вас

“Син Іапета й струмкої Фетіди

тушу тоді поділив на нечесні частини

В перший жертовник поклав тільки кості і жили,

шкурою їх обмотавши і жиром поливши

В другий жертовник поклав щонайліпшого м’яса,

зверху наклавши кишок з тельбухами смердючими вельми”

Кронід до м’яса – нюх- “Не хочу, не буду”

і до кісток обдурений,

ґвалт! обвів довкруг пальця отця

щеня, пімщення не забариться

та за такі ідеї

Introibo ad altare Dei

титар титану на Кавказ вказав

Благословенно тепер можете жерти, я ваша жертва і останній кат-суддя

Я просто шмат м’яса побризканий тестостероном

Варюся сам в своєму спермотоксикозному соусі

Прийди, о прийди до мене Лукреціє, Мантисо, Іокасто, Севдалізо, Лавініє, Сепфоро

Я обіцяю не рубати рук і слухати всі твої брехні і правди

Збудуй мені золотий постамент, поки твій муж відлучився у справах

Він ще довго буде на тій свої дурнуватій горі, всинає він там і ночуючи днює

Збудуй мені допоки його нема, золотого ідола із залізним хуєм

Моя темна таємнице, коли він злізе на діл

Пройде місцями де в екстазі молились руки, лікті і ноги

Відразу його паства завбачить понад чолом посивілим

Довгі, світлосяйні, богом допущені роги

Хай скаже своєму Адонаєві, своєму Тетраґрамматонові

Хай доповість своєму Єгові – Quod licet Bovi, non liced Jovi!

І прибуду в тебе і проститься тобі, бо не відаєш, що дієш

Підінімись нарешті зі свого занадто м’якого ложа, жінко

Та, що заслинено, рожевощоко, дитинно спала

Пробуджена незрозумілою тінню, звуком мисливського горна за горизонтом, встала

Ця дворога Луна, збудила тебе, на вухо охо-хо-хо, хтиво, хтоНічно, хтоДенно шептала,

Опівночі королева прокралась з мішечком золота в майстерню Дедала

Зевс- Амон, Кіпр, 600 до.н.е.

Телемах

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/02/12/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d0%b5%d0%bf%d1%96%d0%b7%d0%be%d0%b4-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%b8%d0%b9-%d1%82%d0%b5%d0%bb/

Нестор

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/02/27/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d0%b4%d1%80%d1%83%d0%b3%d0%b8%d0%b9/

Протей

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/03/02/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d1%82%d1%80%d0%b5%d1%82%d1%96%d0%b9/

Каліпсо

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/03/03/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d1%87%d0%b5%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b8%d0%b9/

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s