Джеймс Джойс “Улісс”. Розділ четвертий “Каліпсо”. Знайомтесь : Леопольд Блум.

Місце дії : Дім

Час дії : 8.00 – 9.00

Мистецтво : Економіка

Колір: Помаранчевий

Техніка: Наратив, фрагментарний потік свідомості

Тварина: Кішка

Таро: Чотири жезли, Дев’ять чаш, Коханці, Королева чаш, Маг

Містеру Леопольду Блумові смакували нутрощі тварин і птахів. Він любив густий суп з гусячих потрухів, пупки, що відгонили горіхами, тушковане смалене серце, нарізану скибочками печінку, спряжену з хлібними кришками, смажену тріскову ікру. А над усе він любив смажені баранячі нирки, які залишали в роті тонкий, ледь відчутний запах сечі.

Mr. Leopold Bloom ate with relish the inner organs of beasts and fowls. He liked thick giblet soup, nutty gizzards, a stuffed roast heart, liverslices fried with crustcrumbs, fried hencods’ roes. But most of all, he liked grilled mutton kidneys which gave to his palate a fine tang of faintly scented urine.

Його звати Леопольд Блум, його дружина кличе його Польді, його вік – 38 років, він син угорського єврея та ірландської протестантки, працює рекламним агентом, необрізаний, а ще він сучасний Одіссей з котрим ми зазнаємо численних пригод, мандруватимемо, боятимемось і радітимемо. Його дружина Меріон (Моллі) Блум, працює співачкою. Міллі Блум – п’ятнадцятилітня донька Блумів, чи то студентка, а чи школярка, котра зараз захоплюється фотографією (згадуєте фотодівчинку з Телемаха? Беннон прислав мені листівку. Каже, познайомився з юнкою. Називає її фотодівчинка. ). Руді їх син, помер немовлям у віці одинадцяти днів.

Леопольд Блум – малюнок Джеймса Джойса

Ступивши через поріг, він застромив руку в кишеню штанів, шукаючи ключа. Немає. У тих штанях, що я скинув. Треба його забрати. Картопля є. Шафа скрипить. Не варто її турбувати. Вона перевернулася уві сні. Він тихо-тихенько причинив за собою двері, так що стулка зайшла за поріг, ледача ляда. Буцімто зачинені. Нічого, перебуде, доки я вернуся.

Для читача, після вражаюче складного “Протея”, четвертий розділ з його, на перший погляд простуватим героєм, видається дуже легким для прочитання. Блум не говорить цитатами і тезами Арістотеля, Блейка чи Аквінського, його думки крутяться довкола повсякденних речей, він багато думає про свою невірну дружину, доньку, роботу, кидає хитрим оком на магазинчики і бари, оцінює їх власників. Він по дитинному тішиться сонячними променями, їжею, пишними формами жінок на вулиці, але найбільше – різними планами й оборудками, котрі він безконечно тасує в своїй голові. Яке б то дільце прокрутити, де нагріти руки, з ким можна, а з ким не можна мати справу.

Він ішов, раз по раз спроквола заплющуючи повіки, тішачися теплом. Хлібний фургон Боланда доправляє на лотках наш насущний, але вона віддає перевагу вчорашньому буханцю, пирогам з хрумкою гарячою скоринкою. Почуваєш себе молодим. Десь на сході, на світанку; вийти удосвіта, мандрувати навколо землі поперед сонця, випередити його на день. Так іти роками, не старіючи формально ні на день. Простувати понад берегом, чужим краєм, дійти до міської брами, там вартовий, теж старий вояка, з пишними вусами, як у старого Твіді, схилився на довгий спис. Блукати вулицями, де над вікнами понапинані тенти. Повз тебе обличчя в тюрбанах. Темні печери килимових крамниць, здоровань, лютий турок сидить по-турецькому і курить люльку зі скрученим цибухом. На вулицях волають торговці. Пити воду, засмачену солодким укропом, шербетом. Блукати цілісінький день. Може, стріну й одного-двох розбійників. Ну що ж, зустріну. Сонце схиляється до заходу. Між колонами тінь мечеті: мулли з сувоєм. Дрож дерев, сигнал, вечірній вітер. Я проходжу. Тьмяніє золоте небо. На порозі стоїть мати, дивиться. Гукає додому дітей незрозумілою мовою. Висока стіна; за нею бринькають струни. На нічному небі місяць, фіялковий, кольору нових підв’язок Моллі. Струни. Слухай. Дівчина грає на інструменті, як це він зветься: цимбали. Я йду далі.

Потік свідомості Леопольда хоча й простий, але не позбавлений своєрідної поезії. Інколи він думає біблійними цитатами, в уривку вище порівнює себе з вічним жидом Агасфером. Тут же з’являється турок – ниточка, котра поєднує думки Стівена і Блума, таких ниток в четвертому розділі дуже багато – обоє згадують лиса, обоє залишаються без ключа, Стівен думає про пантеру Гейнса, Блум про маленьку пантеру – кішку, Леопольд добре знайомий з Саймоном Дедалом – батьком Стівена.

Стосунки між Блумом і його дружиною дещо дивні, він прислуговується їй, кожного ранку подає сніданок в ліжко, а ще підозрює її в подружній невірності, але зносить ганьбу. Здається, що він навіть отримує від таких принижень своєрідне мазохістське задоволення.

Voglio е non vorrei. Чи вона правильно вимовляє: voglio?- одна з ключових фраз, котра постійно прокручуватиметься в голові Леопольда. Це цитата з Моцартово “Дон Жуана”, розмова легендарного облесника Дона Джованні з простуватою сільською дівчиною Зерліною.

Don Giovanni

Là ci darem la mano,
Là mi dirai di sì.
Vedi, non è lontano;
Partiam, ben mio, da qui.

Zerlina

(Vorrei e non vorrei,
Mi trema un poco il cor.
Felice, è ver, sarei,
Ma può burlarmi ancor.)

Дон Джованні

Там ми руки поєднаєм

Там мені ти скажеш так.

Бач, ось там неподалік

Ну що ж ходімо, любко.

Зерліна

Я би хотіла і не хотіла б

Тривожиться серденько

Се правда, була б я щаслива

Але він обманути може мене.

— La сі darem з Дж. С. Дойлом, — сказала вона, — і «Давню любу пісню кохання».

Її повні губи, сьорбаючи, всміхалися. Від того І ладану на другий день лишається затхлий дух. Наче від застояної води з-під квітів.

— Може, трохи відчинити вікно?

Вона склала вдвоє скибочку хліба, укинула її в рот і спитала:

— Коли похорон?

— Здається об одинадцятій, — відповів він. — Я не бачив газети.

Зауваживши, що вона вказує пальцем, він узяв її брудні труси, які лежали на ліжку. Ні? Потому скручену сіру підв’язку, зав’язану на панчосі: пом’ята, лискуча п’ятка.

— Ні: оту книжку.

Друга панчоха. Нижня спідниця.

— Мабуть, упала, — сказала вона.

Він понишпорив тут і там. Voglio е non vorrei. Чи вона правильно вимовляє: voglio? На ліжку нема. Мабуть, ізсунулася додолу. Він нахилився й підняв покривало. Книжка упала і сперлася розгорнена на бокастий нічний горщик жовтогарячого кольору.

Епізод в туалеті, а саме його український незакінчений переклад, посилає мене до Езри Павнда і публікації цього розділу в журналі “Little review”. В листі до Джойса, Павнд написав таке : “Публікації такого тексту досить, щоб посадити редактора журналу за ґрати,  але це не біда, річ в тому, що в нім не вистачає геніальності, щоби сідати за таке в тюрму.” Тоді “Каліпсо” вийшла в редакції, сцена дефекації була практично вирізана, але що ж ми бачимо в українському переклад.

Він рвучко оддер половину призового оповідання,  Потому швидко підтягнув штани, застебнув підтяжки й ґудзики. Смикнув хисткі двері вбиральні і вийшов із сутінок на світло.

 Пропущено всього на всього два слова – “підтерся нею”. Як бачимо, Терех навіть залишив там кому, не поставив крапки, нарочито видимий пропуск, котрий Мокровольський скорше за все не помітив, ну і редактор теж проспав. (prove me if I`m wrong)

“Улісс” – книга цікава і самоіронічна, хто б міг подумати, що казус Павнда повториться знову багато років по тому.

Найцікавіше тут, чим все таки підтирається Блум, що то за “призове оповідання”. Відповідь проста – це робота самого Джойса, котру він в дитинстві справді відправляв на конкурс. Геніальність,як вона є.

Над ліжком «Купіль німфи». Доданий до великоднього числа «Фото біте»: справжній шедевр кольорової фотографії. Спочатку чай, а молоко потім. Трохи схожа на неї, коли волосся розпущене: тонша статура. Три з половиною шилінги я дав за рамку. Вона сказала, що над ліжком пасуватиме. Голі німфи; Греція; і, наприклад, усі люди, що жили тоді.

Він погортав сторінки.

— Метемпсихозом, — сказав він, — назвали це давні греки. Вони вірили, що можна перетворитися, скажімо, у тварину або в дерево. Так звані німфи, наприклад.

Каліпсо – прекрасна німфа на острові якої Одіссей певний час перебував, Гермес прибув до нього, щоб нагадати про Ітаку, про повернення домів. Ґіффорд асоціює Гермеса з світлосяйною фігурою дівчини, котру бачить (або ж уявляє Блум). Хто це? Вимріяна красуня, згадка про його доньку Міллі, якась подорожня? Інтерпретацій безліч, це ж стосується Каліпсо. Це може бути картинка над ліжком у спальні, може бути Моллі, котрій потурає Блум, може бути хитра кішка, або ж всі троє.

Таро.

Чотири жезли. Сім’я, затишок, відпочинок в сімейному колі.

Авжеж кипить: з носика струмінь пари. Він прошпарив і прополоскав чайника, всипав чотири повні ложки заварки, потому перехилив великий чайник і налив окропу. Заваривши чай, він зняв чайник, поставив пательню просто на присок і заходився спостерігати, як грудочка масла ковзнула й почала танути. Коли він розгорнув нирку, кішка жадібно нявкнула. Перегодуй її м’ясом, вона мишей ловити не схоче. Кажуть, коти не їдять свинини. Кошерне м’ясо. Ось тобі. Він кинув їй закривавлений папір і поклав нирку в киплячу масляну підливу. Перцю. Набрав його пучками з потрісканої яєчної підставки й посипав колом.

Леопольд щиро тішиться буденними радощами – приготування їжі, прислуговування дружині, запах її тіла, її форми, нявчання кішки, покупка продуктів і підзирання за задницями сусідок, лист від доньки і тепле вранішні промені – просте щастя мандрівного єврея.

Дев’ять чаш. Достаток, ситний обід, гедоністичне задоволення.

Штрикнувши виделкою під нирку, він одідрав її і перекинув на другий бік. Трохи пригоріла. Він викинув її з пательні на тарілку й злив на неї рештки рудої підливи.

Тепер чашку чаю. Він сів, одкраяв від хлібини скибку й намастив маслом. Зішкрябав горіле й кинув кішці. Потому наколов шмат виделкою, поклав у рот і заходився по-знавецькому жувати смаковите м’яке м’ясо. Підсмажене якраз до міри. Ковтнути чаю. Далі він нарізав квадратовими кавалочками хліб, умочив один у підливу і вкинув у рот. Що там писалося про молодого студента й пікнік? Він розіслав біля себе листа і поволі читав його, жуючи, вмокнувши ще один кавалок у підливу і підносячи його до рота.

Коханці. Любов, роздоріжжя, вибір між різними чеснотами.

У холі лежали два листи та листівка. Він нахилився і взяв. Місіс Меріон Блум. Серце відразу забилося повільніше. Чітка рука. Місіс Меріон.

— Полді!

Зайшовши в спочивальню, він напівзаплющив очі й попрямував крізь теплі жовті сутінки до її розкошланої голови.

— Кому листи?

Він подивився на них. Маллінгар. Міллі.

— Один лист мені від Міллі, сказав він обережно, і листівка тобі. Й один лист тобі.

Міллі теж. Молоді поцілунки; перші. Давно, тепер минулося. Місіс Меріон. Читає зараз, лежачи, перебирає пасма кіс, усміхається, заплітає.

Легенький дрож поплинув уздовж хребта, дедалі дужчаючи. Буває, так. Попередити. Марно: нічого не вдію. Солодкі дівочі вуста. Теж буває. Він відчув, як жаль заповнює його вщерть. Марно тепер рушати. Вуста ціловані, цілуючи ціловані. Повні клейкі жіночі вуста.

Краще їй бути там, де вона є зараз; далі від домівки. Нехай свого діла пильнує. Хотіла собаку, щоб бавити час. Можна було б туди поїхати. Серпнева відпустка, лише два з половиною шилінги туди й назад. Та чекати ще шість тижнів. Може, дістану кореспондентський квиток. Або через Мак’Коя.

Спогади про молоді роки їх молодого кохання, відпочинки на природі, перші поцілунки і любощі перемішуються з передчуттям майбутньої зради.

Королева чаш. Кмітлива жінка з творчими нахилами, витончена маніпулятора.

Штовхнувши двері коліном, він заніс її й поставив на стільці біля ліжка.

— Як ти довго, сказала вона.

Спершися ліктем на подушку, вона підвелася так рвучко, що задеренчали пружини. Він спокійно подивився на її розкішні форми й між великі м’які груди, які випиналися з-під сорочки, наче вим’я кози. Дух її теплого тіла змішався з пахощами чаю, що вона наливала собі в чашку.

Клапоть розірваного конверта визирав з-під зім’ятої подушки. Вже виходячи, він спинився, щоб поправити покривало.

— Від кого лист? — спитав він.

Чітка рука. Меріон.

— Від Бойлана, — мовила вона. — Він прислав програму.

Моллі Блум – королева чаш в буквальному розумінні, владно сидить з чашкою паруючого чаю, витирає масні пальці в ковдру, просить чоловіка придбати для неї черговий дешевий любовний романчик, а ще для виду цікавиться значеннями якихось мудрагельських слів, щоб Блум хоч на мить, хоч в чомусь відчув себе вищим за неї. Моллі веде свою таємно гру з великою майстерністю.

 Маг. Віртуоз, добре освічений в певних галузях чоловік, махінатор, дурисвіт, професіонал.

Де в них беруться гроші? Приїздить такий собі рудий офіціант з якогось там Лейтрима, миє посуд, і виливиє недопитки у підвалі. А потім, не встигнеш огледітися, уже він багатий, як Адам Файндлейтер або Ден Телонс. Хоч конкурентів до біса. П’ють геть усі. Добра була б розвага: пройдіть через Дублін так, щоб обминути шинки. Багато не заощадиш. Може, з пияків. Вкладеш три, а прибутку п’ять. А що хіба? Шилінг тут, шилінг там, зрештою і накапає. Може, на оптових замовленнях? Шахери-махери з комівояжерами. Владнай з хазяїном, а гроші пополам, га?

Скільки всього за місяць можна заробити на портері? Скажімо, десять бочок. Скажімо, він отримає десять відсотків. Ні, більше. Десять, п’ятнадцать. Він минув Святого Йосифа, народну школу. Галасують шибеники. Вікна одчинені. Свіже повітря відживляє пам’ять. Або пісенька. Абеве гедеже коломене поросята уфеха цешаща юя. Чи вони хлопці? Так, Айніштерк, Айнішарк, Айнішбофін. Мордуються. Мій. Гори Блум.

Він пішов назад по Дорсет-стрит, уважно читаючи. Агендат Нетаїм; садівнича компанія. Закупити піщані обшири в турецького уряду й засадити евкаліптами. Дають чудову тінь, паливо й будівельний матеріал. Помаранчові гаї й неозорі баштани на північ од Яффи, Ви платите вісім марок, а вам засаджують дунам землі оливами, помаранчами, мигдалем або цитронами. Оливи дешевші; помаранчі потребують штучного зрошення. Щороку вам посилають урожай. Ви будете зареєстровані як довічний власник у спілчанській книзі. Можете сплатити десять відразу, а решту доплачувати щорічними внесками. Блайтрештрассе 34, Берлін, В. 15.

Нічого не вийде. А проте, ідея непогана.

Він подивився на худобу, що невиразно маячіла крізь срібне марево спеки. Припорошені сріблом оливи. Спокійні довгі дні: підтинання гілок, дозрівання. Оливки, мабуть, кладуть у банки?

В голові Блума нема місця для Арістотеля, Лаоокона чи Мілтона, весь світ – це можливість щось здобути, на чомусь нагріти руки. Кожна людина має певне місце в його ієрархії, на вид невинний і слабкий, Блум вертлявий і до всього цікавий. Заввиграшки називає острів своїм, іронізує над політичною ситуацією, а ще частенько уявляє собі всякі еротичні казуси : До того ж, констебль після варти обіймав її на Еклз-лейн. Люблять, щоб здоровий. Гарна сосиска. Ой, містере полісмене, я заблудилася.

Розділ легко читається, містить відносно мало приміток, така собі розминка перед значно складнішими наступними главами. Але ж саме так і має починатись подорож – з легкого сніданку, чаю або кави, бутербродів, ну або ж смаженої свинячої нирки (не надто кошерна страва для єврея між іншим).

Телемах

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/02/12/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d0%b5%d0%bf%d1%96%d0%b7%d0%be%d0%b4-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%b8%d0%b9-%d1%82%d0%b5%d0%bb/

Нестор

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/02/27/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d0%b4%d1%80%d1%83%d0%b3%d0%b8%d0%b9/

Протей

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/03/02/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d1%82%d1%80%d0%b5%d1%82%d1%96%d0%b9/

Каліпсо

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2021/03/03/%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%b9%d0%bc%d1%81-%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b9%d1%81-%d1%83%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%81-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-%d1%87%d0%b5%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b8%d0%b9/

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s