“Дрібні убивства” Алана Мура

Про цей твір я дізнався з біографії “Алан Мур. Магія слова” котру написав Ланс Паркін. Там описується той період життя Мура, коли він розлучився зі своїми двома жінками і проживав сам в особняку, відходячи після скандалів з DC, тримаючи на своїх плечах тягар “культового автора” коміксів “Watchmen”, “V for Vendetta”, “Miracleman”.

Саме в цій атмосфері Алан створює дещо абсолютно нове не тільки для нього, але й для всього комікс-сегменту в цілому.

Це одна з тих глибоко-психологічних історій, котрі сучасні фанати називають “слайс оф лайф”, тобто нарізка всяких щоденних подій героя з аналізом його душевних переживань і контрадикцій.

Його твір “Small killings” розповідає про вимушені убивства, котрі кожен з нас робить щодня, а осоливо в так звані перехідні періоди – між дитинством і юністю, між юністю і дорослим життям, між дитячими мріями, фантазіями, гріхами і збоченнями і між тими ж гріхами, фантазмами і збоченнями, але вже дорослими. Це вбивство священного оленя, котрий колись був нами, але в же не є, це постійна зміна тіла, як на атомарному рівні, так і на рівні ментальному.

Історія витончено-складна і вимагає до себе уважності і роздумувань, тільки уявість собі яким контрастом була ця історія до тих же, не менш геніальних творів самого Алана – “Вартових” і “Вендетти”.

Скажемо лиш, що люди не були до цього готові і комікс загубився у вирі суперероїки, нуару і фантастики.

Мур без попередження перевіряє читача на кредибільність – Фон Штюк і його Сфінкс, або , якщо бути точним “Поцілунок сфінкса” – блідо-сіра гріховність, Набоков і фрагментарне цитування Лоліти ( сцена з незмитою сечею і росіянином) . Колекція яєчок дрібного птаства – майте на увазі в той період Мур прожив самотиною в своєму бастіоні, Фортеці Солетьюду.

Далі – значно цікавіше – раптова , вражаюче дивовижна випереджуюча пасхалка – придумування реклами glass nost. О  так, це не що інше, як “Generation P” Віктор Пєлєвіна – найпотужнішого сучасного російського письменника і беззаперечно великого візіонера і філософа-патоморфолога.

За цим сценарієм Девід Лінч міг би зняти чудовий фільм, але нащо, якщо маємо доречний арт Оскара Зарате, котрий балансує між Еґоном Шиллє, Мунком і Сінкевичем?

Коли я читав цей комікс то мене не полишали три думки:

  • Чи є головний герой дітовбивцею, котрий кається?
  • Чи може він психічно хворий?
  • Чи може він скоїв дещо гірше – вбив самого себе?

Відповідь ви можете отримати прочитавши цю незвичну річ.

Існує багато прихованих шедеврів, написаних саме для нас, вони хочуть бути відкритими, знаходьте і аналізуйте. Хай росте Палац. І хай стогне на жертовнику Священний Олень.

Pain, than gentle kiss of dawn

You know, there`s secret I have never told to anybody

I have one sin that grows in blackened nest of soul

It grows and no one knows about it

Forsake your tomb, let`s take a walk

The summer night is full of fiercing chestnut pleasure

You will not fall me grip is strong

Like maracote of dusk that no one ever measured

 I love your fume, and vulpine reddish hair

Cause here we are at crest of greyed year

And every creature filled with fear and ware

For time had come to kill the sacred deer.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s